ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2026 року
м. Київ
справа №320/41687/23
касаційне провадження № К/990/34920/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 17.06.2025 (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді - Коротких А.Ю., Чаку Є.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімоніка» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімоніка» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у міста Києві (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2023 №0053589/0706.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючим органом було прийняте безпідставно, з огляду на те, що перевіряючими не були взяті до уваги всі обставини справи. Позивач зазначає, що контролюючий орган, встановлюючи в акті перевірки порушення платником вимог статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та зазначаючи про встановлення ним факту відсутності надходження коштів в іноземній та/або національній валюті на поточні рахунки позивача по експортним контрактам, не встановив всі фактичні обставини у справі, оскільки припинення зобов`язань між позивачем та контрагентами-нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами відбулося шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в межах 180-ти денного строку, встановленого пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 28.05.2024 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган надав достатні докази на підтвердження правомірності прийняття ним оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення, а тому відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення позову в цій справі.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.06.2025 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 15.08.2023 №0053589/0706.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказане обмеження щодо зняття операцій з валютного контролю, запроваджені Правлінням Національного банку України, адресовані виключно уповноваженим банкам. Обов`язок продажу валютної виручки у певному розмірі сам по собі не є обмеженням для сторін у здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог. Вказані положення акту Національного банку України не регулюють підприємницької діяльності суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм законів України, положення яких наведено судом, та якими передбачено вільний вибір сторонами контракту форми розрахунків.
Суд апеляційної інстанції вважав, що за обставин цієї справи, посилання суду першої інстанції на пункт 14-6 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» є безпідставним.
Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що вимоги, щодо яких позивачем здійснений зустрічний залік у спірних операціях, випливають із взаємних зобов`язань сторін, є однорідними з огляду на їх грошовий характер, що виражений однією валютою, а спір щодо таких зобов`язань між сторонами відсутній.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким передбачено право на касаційне оскарження, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
В касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 21.09.2022 у справі №911/89/21, від 14.02.2018 у справі №926/233/16, від 25.11.2021 у справі №905/55/21.
Скаржник доводить, що відповідно до пункту 14-6 Постанови Національного Банку України №18 банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахування зустрічних однорідних вимог. Вважає, що зарахування зустрічних вимог за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними між позивачем та контрагентами-нерезидентами, є таким, що суперечить вимогам валютного законодавства. Скаржник вважає, що зарахування цих зустрічних вимог не відповідає вимогам Інструкції №7, оскільки не випливають з двох різних зобов`язань, де кредитор одного зобов`язання є боржником за іншим та їх однорідності.
Верховний Суд ухвалою від 09.09.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У додаткових поясненнях Товариство просить суд відмовити у задоволення касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.05.2026 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 13.05.2026.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із наступного.
Суди установили, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства України в частині дотримання граничних строків розрахунків надходження товарів за імпортними договорами від 01.04.2021 №0X-21040201, укладеним з Компанією SEVEN STAR LEMON TECHNOLOGY CO., LTD (Китай), від 06.11.2021 №ТТСА 21-2553, укладеним з ТТСА СО., LTD., Шаньдун (Китай) від 29.05.2021 №UK-2103, укладеним з РЕМЕХ FZE (OAE), у зв`язку з повідомленнями ДПС України від 06.12.2022 №15770/7/99-00-07-05-01-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 07.12.2022 №6909/8), від 02.01.2023 №29/7/99-00-07-05-01-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 02.01.2023 №13/8) за період з 01.04.2021 по 04.07.2023, результати якої оформлені актом від 11.07.2023 №48347/Ж5/26-15-07-06-02-19/43697345 (далі - акт перевірки), за висновками якого Товариством були порушені вимоги частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» щодо своєчасності розрахунків за операціями з імпорту товарів, а саме:
ненадходження товару за імпортним контрактом від 06.11.2021 №ТТСА 21-2553 з нерезидентом «ТСА CO., LTD.» (Китай) у розмірі 826000,00 дол. США (еквів. 30205663,60 грн);
несвоєчасне повернення валютних коштів за імпортним контрактом від 01.04.2021 №QX-21040201 з нерезидентом «SEVEN STAR LEMON TECHNOLOGY CO., LTD» (Китай) у розмірі 688150,00 дол. США (еквів. 25164682,10 грн);
Сервисы для юристов