Постанова ВАСУ від 13.03.2014 року у справі №800/858/13

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ справа № 800/858/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКравцова О.В., суддів:Веденяпіна О.А., Єрьоміна А.В., Швеця В.В., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання - Марчук Л.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_6,

представника відповідача Пантелейчук Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2013 року ОСОБА_6 (надалі - позивач) звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради юстиції (надалі - ВРЮ, відповідач), в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції про внесення подання до Верховної Ради України від 15 жовтня 2013 року щодо звільнення її з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що Вища рада юстиції 15 жовтня 2013 року на своєму засіданні, підтримуючи пропозицію члена Вищої ради юстиції Сергія Сафулько, прийняла незаконне рішення про внесення подання до Верховної Ради України щодо звільнення її з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги, оскільки дане рішення прийняте на підставі неповної і необ'єктивної інформації, в порушення Регламенту Вищої ради юстиції та Закону України «Про Вищу раду юстиції», що, у свою чергу, і могло призвести до помилок при голосуванні.

Представник відповідача надала через канцелярію Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на даний адміністративний позов, в яких зазначила, що твердження позивача про незаконність рішення Вищої ради юстиції №1035/0/15-13 від 15 жовтня 2013 року про внесення подання про звільнення позивачки з посади за порушення присяги не відповідає дійсним обставинам справи, суперечить законам України, оскільки приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи в суді позивачка підтримала позовні вимоги і просили їх задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_6 вважає, що судові рішення по земельним справам (про визнання договорів купівлі-продажу дійсними), які стали підставою звільнення, ухвалювались нею із твердим переконанням, що вони законні та справедливі, на час їх винесення в Єдиному державному реєстрі судових рішень було безліч аналогічних рішень, які стосувались як визнання договорів дійсними, так і термінів та обставин дії вказаного мораторію. Дані судові рішення, на думку ОСОБА_6, жодним чином не позбавили власника його власності, оскільки з позивачем - власником майна перед укладанням договору купівлі-продажу продавець повністю розрахувався, про що свідчить його нотаріально посвідчена заява.

Також ОСОБА_6 зазначила, що до судового рішення, винесеного суддею ОСОБА_10, не має жодного відношення, що підтверджується висновком експерта, згідно якого підпис в рішенні виконано саме ОСОБА_10 Тим паче, постанова про порушення кримінальної справи за фактом винесення нею завідомо неправосудних рішень скасована.

Позивачка вказала, що Вища рада юстиції порушила, при прийняті оскаржуваного рішення, процедуру та строки застосування дисциплінарного стягнення. Рішення відповідача порушує принцип юридичної визначеності, передбачений пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, оскільки у законодавстві відсутнє положення щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Позивачка також зазначила, що є багатодітною матір`ю, має на утриманні трьох дітей, проте, дана обставина так і не була врахована відповідачем при прийнятті рішення № 1035/0/15-13 від 15 жовтня 2013 року. Також відповідачем, на думку позивачки, не враховано, що ОСОБА_6 жодного разу до дисциплінарної відповідальності не притягувалась та має виключно позитивні характеристики, які надавались головами судів, де вона працювала.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала і просила відмовити в задоволенні позову, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Вказала, що не можуть заслуговувати на увагу посилання позивачки на порушення Вищою радою юстиції процедури та строків застосування дисциплінарного стягнення при прийнятті стосовно неї рішення від 15 жовтня 2013 року № 1035/0/15-13, оскільки до повноважень відповідача не належить здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих судів, а звільнення судді з посади не є видом дисциплінарного стягнення. Отже, до правовідносин щодо розгляду питання про звільнення судді за порушення присяги, не можуть бути застосовані положення законодавства, яким врегульований порядок здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих судів, в тому числі і щодо строку застосування до судді дисциплінарного стягнення.

Представник відповідача зазначила, що посилання ОСОБА_6 на те, що при розгляді справ №№ 2-1306/08, 2-1303/08, 2-1292/08 вона дійшла висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки у сторін була відсутня можливість для двосторонньої реституції, також не можуть буті взяті до уваги, тому що за наслідками перегляду вищезазначених справ в апеляційному порядку Апеляційний суд Рівненської області чітко вказав на неправомірність застосування до відносин сторін за договорами купівлі - продажу земельних ділянок положень статті 220 Цивільного кодексу України, оскільки у матеріалах справ були відсутні докази ухилення сторін від нотаріального посвідчення договору купівлі продажу.

Щодо обставини, вказаної позивачкою про те, що вона є багатодітною матір`ю та жодного разу не притягалась до дисциплінарної відповідальності, представник відповідача пояснила, що ні Законом України «Про Вищу раду юстиції», ні Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ні інший нормативно-правовий акт з огляду на особливий статус судді як носія судової влади не передбачають врахування саме цієї обставини при прийнятті рішення щодо внесення подання про звільнення судді за порушення присяги. На думку представника відповідача, ця обставина не може бути врахована також і при обранні міри відповідальності за вказане порушення, оскільки частина п'ята статті 126 Конституції України передбачає єдиним наслідком порушення присяги звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

Указом Президента України № 1624/99 від 28 грудня 1999 року ОСОБА_6 була призначена на посаду судді Костопільського районного суду Рівненської області строком на 5 років.

28 вересня 2000 року прийняла присягу судді (т.1 а.с. 92).

Указом Президента України № 343/2002 від 17 квітня 2002 року переведена на роботу на посаду судді Рівненського районного суду Рівненської області в межах п'ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України № 2345-IV від 13 січня 2005 року обрана суддею цього ж суду безстроково.

До Вищої ради юстиції 13 квітня 2009 року надійшла пропозиція члена Вищої ради юстиції Онопенка В.В. від 9 квітня 2009 року про внесення подання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Рівненського районного суду Рівненської області за порушення присяги у зв'язку з недотриманням вимог законодавства при розгляді цивільних справ: № 1303/08 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 та ОСОБА_13 про визнання договору дійсним; № 2-1306/08 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15 про визнання договору дійсним; № 2-1292/08 за позовом ОСОБА_16, ОСОБА_17 до ОСОБА_18 про визнання договору дійсним; № 2-1304/08 за позовом ОСОБА_19 до ОСОБА_20 про визнання договору дійсним (т.1 а.с. 20-23).