ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2026 року
м. Київ
справа №300/2087/24
касаційне провадження № К/990/18914/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шевчук С.М.; судді: Кухтей Р.В., Нос С.П.)
у справі № 300/2087/24
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, платник) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому просила:
визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС в Івано-Франківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) від 30 листопада 2023 року №10060755/2831615063, № 10060760/2831615063, № 10060761/2831615063, № 10060756/2831615063, № 10060757/2831615063, № 10060758/2831615063;
зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН складені платником податкові накладні від 05 травня 2023 року № 95, від 10 травня 2023 року № 100, від 27 червня 2023 року № 148, від 13 липня 2023 року № 165, від 07 жовтня 2023 року № 249 датою їх фактичного подання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначила, що зупинення та подальша відмова у реєстрації податкових накладних є протиправними, оскільки господарські операції, за наслідками яких складено спірні податкові накладні, є реальними та здійснювалися в межах її основної господарської діяльності, підтверджуються первинними документами, а контролюючий орган, приймаючи оскаржувані рішення, не навів конкретних підстав, які б свідчили про недостатність або неналежність поданих пояснень і документів, обмежившись формальним посиланням на їх ненадання чи часткове надання.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 26 грудня 2024 року позов задовольнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення комісії контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних є протиправними, оскільки прийняті без дотримання вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок № 1165), та Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520), а саме за відсутності належної конкретизації переліку документів, необхідних для підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, та без надання оцінки тим первинним документам і поясненням, які фактично були подані платником. Суд першої інстанції виходив з того, що квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних містили загальне посилання на критерій ризиковості та формальну пропозицію надати пояснення і документи, що позбавило платника можливості чітко зрозуміти, які саме обставини потребують підтвердження.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 квітня 2025 року скасував рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що надані позивачем пояснення та копії документів не є достатніми для усунення виявленого критерію ризиковості здійснення операцій, оскільки такими документами не підтверджено фактичної наявності у платника податку необхідних товарних залишків для здійснення спірних операцій з постачання у відповідних обсягах. Суд апеляційної інстанції зазначив, що подані договори та інші документи свідчать лише про намір здійснення господарських операцій, однак самі по собі не підтверджують фактичне придбання, виготовлення, оприбуткування та зберігання товару, який був предметом постачання за спірними податковими накладними. При цьому апеляційний суд звернув увагу на те, що після отримання повідомлень контролюючого органу про необхідність надання додаткових пояснень та документів платник податку не скористався наданим йому правом і не подала витребуваних документів, що, на переконання суду, свідчить про правомірність прийняття комісією регіонального рівня рішень про відмову в реєстрації податкових накладних та виключає підстави для їх скасування.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року та залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, оскільки, скасовуючи законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, фактично підмінив стадію перевірки правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних оцінкою реальності господарських операцій, що виходить за межі предмета розгляду спорів цієї категорії. На думку позивача, апеляційний суд безпідставно поклав на платника обов`язок доводити фактичну наявність товарних залишків та виробничі процеси, тоді як у межах процедури, визначеної Порядками № 1165 та № 520, контролюючий орган зобов`язаний чітко та конкретно визначити перелік документів, необхідних для підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, та надати оцінку тим документам, які були фактично подані. Крім того, платник наголошує, що квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних містили загальні формулювання без конкретизації вимог, а тому неподання додаткових документів на подальшу вимогу контролюючого органу саме по собі не може вважатися достатньою та самостійною підставою для відмови в реєстрації податкових накладних за наявності поданих первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій.
Верховний Суд ухвалою від 19 травня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою платника.
23 травня 2025 року від ГУ ДПС в Івано-Франківській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 27 травня 2002 року та перебуває на обліку як платник податку на додану вартість з 11 березня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом від 10 березня 2004 року № НОМЕР_1
Сервисы для юристов