Постанова ВАСУ від 12.12.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/81404/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Головного управління юстиції в Миколаївській області в інтересах Кабінету Міністрів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и л а :

У липні 2010 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом до відповідачів. Просила визнати протиправною бездіяльність щодо не приведення посадового окладу у відповідність до вимог ст. 44 Закону України «Про статус суддів» та стягнути недоотриману заробітну плату за період з липня 2005 року по березень 2010 року в сумі 301320 грн. 07 коп. та щомісячне грошове утримання за період з березня 2008 року по квітень 2010 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, щодо не приведення посадового окладу ОСОБА_4 з 1 червня 2005 року у відповідність до вимог ч.2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» та не виплаті їй у зв"язку з цим належного розміру заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання. Стягнуто на користь ОСОБА_4 з Державного бюджету України заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2005 по квітень 2010 у сумі 155862 грн. 75 коп. та заборгованість з щомісячного довічного грошового утримання за період з березня 2008 по квітень 2010 у сумі 104166 грн. 05 коп., а всього 260029 грн. 25 коп. В решті позову відмовлено.

У касаційних скаргах Державна судова адміністрація України та Головне управління юстиції в Миколаївській області в інтересах Кабінету Міністрів України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 жовтня 2005 року постановою Верховної Ради України ОСОБА_4 обрано суддею апеляційного суду Миколаївської області безстроково. Протягом 2005 року вона отримувала заробітну плату виходячи з посадового окладу 514 грн., а з січня 2006 року по квітень 2010 року - виходячи з окладу 2988 грн. Крім цього, ОСОБА_4 у зв'язку із наявністю у неї відповідного стажу роботи було призначено виплату довічного грошового утримання, яка з березня 2008 року досягла максимального розміру 90%.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки за змістом статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 1 січня 2006 року), постанов Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514, від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" посадовий оклад суддів з 1 червня 2005 року не може бути нижче 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати, схеми посадових окладів та розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи розраховуються виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865"Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" щодо застосування для розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати в розмірі 332 грн. і не проведення перерахунку при підвищенні мінімальної заробітної плати в подальшому та постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадових окладів суддів судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано незаконними, то відповідачі при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу діяли неправомірно.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вимог ст. 159 КАС України висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.

Незалежність та недоторканність суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України "Про статус суддів".

Згідно статті 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.

Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 1 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 1 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.

Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 3 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться. Такі зміни були внесені до постанови від 3 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 1 вересня 2005 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати 332 грн., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 відбулося до моменту набрання нею чинності, ця постанова у редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 не була введена в дію, зазначені нормативні акти не суперечать вимогам Закону України "Про статус суддів", а тому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5