Постанова ВАСУ від 12.12.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/17513/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Кабінету Міністрів України про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів. Посилався на те, що в порушення вимог законодавства йому як судді Стахановського міського суду Луганської області з 1 червня 2005 року не в повному обсязі виплачувалась заробітна плата та з 22 травня 2008 року надбавка за вислугу років, у зв'язку з чим просив суд поновити порушені права.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо непроведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу грошового забезпечення позивача із зазначенням розміру заробітної плати, виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести перерахунок ОСОБА_4 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.

Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Луганській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державному казначействі України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_4 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити судове рішення суду першої інстанції, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі.

У касаційній скарзі Міністерство фінансів України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач працює на посаді судді Стахановського міського Луганської області. Заробітна плата ОСОБА_4 обчислювалась виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без її підвищення протягом спірного періоду, а надбавка за вислугу років - від окладу.

Задовольняючи позовні вимоги щодо недоплаченої надбавки за вислугу років у розмірі 40 % за період з 22 травня 2008 року та перерахунку і стягнення заробітної плати виходячи з 7,5 мінімальних заробітних плат за період з 19 серпня 2009 року, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки за змістом статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 1 січня 2006 року), постанов Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514, від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» посадовий оклад суддів з 1 червня 2005 року не може бути нижче 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати, схеми посадових окладів та розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи розраховуються виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" щодо застосування для розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати в розмірі 332 грн. і не проведення перерахунку при підвищенні мінімальної заробітної плати в подальшому та постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадових окладів суддів судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано незаконними, то відповідачі при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу діяли неправомірно.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вимог ст. 159 КАС України висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.

Незалежність та недоторканність суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України "Про статус суддів".

Згідно статті 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.

Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.