Постанова ВАСУ від 12.12.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/29062/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області про визнання бездіяльності незаконною, спонукання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої суми заробітної плати,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом до відповідачів. Посилалась на те, що в порушення вимог законодавства їй як судді апеляційного суду Донецької області з 1 січня 2006 року не в повному обсязі виплачувалась заробітна плата та з 22 травня 2008 року надбавка за вислугу років, у зв'язку з чим просила суд поновити порушені права.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано неправомірною та незаконною бездіяльність відповідачів. Зобов"язано апеляційний суд Донецької області провести ОСОБА_4 перерахунок надбавки за вислугу років у розмір 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, починаючи з 22 травня 2008 року, перерахунок заробітної плати, починаючи з 19 серпня 2009 року, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу. Зобов"язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати та Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Донецькій області кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_4 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року недоотриманої заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік". В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Міністерство фінансів України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У своїй касаційній скарзі Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 20 червня 2003 року працює на посаді судді апеляційного суду Донецької області. 13 грудня 2007 року їй присвоєно перший кваліфікаційний клас судді. Заробітна плата позивачки обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати протягом спірного періоду. Крім того, надбавка за вислугу років обчислювалась від посадового окладу, а не від заробітної плати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправильно обрано спосіб судового захисту, а тому його позовні вимоги є необґрунтованими.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право позивача порушено, оскільки судовими рішеннями, що набрали законної сили, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865, тому обчислення заробітної плати із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. є неправомірним.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна з таких підстав.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вимог ст. 159 КАС України висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.

Незалежність та недоторканність суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України "Про статус суддів".

Згідно статті 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.

Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 1 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 1 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.