ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2015 року м. Київ К/800/219/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року
у справі № 0670/2601/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєлар»
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєлар» (далі - ТОВ «Свєлар»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000092202 від 17 квітня 2012 року та № 0000102202 від 17 квітня 2012 року. Присуджено ТОВ «Свєлар» понесені ним судові витрати в розмірі 3 539,00 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Крім того, ТОВ «Свєлар» заявлено клопотання про заміну позивача у справі - ТОВ «Свєлар» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свєлар Логістик Груп» у зв'язку зі зміною найменування, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Свєлар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 6/23-1/36270165/0110 від 30 березня 2012 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092202 від 17 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 135 095,00 грн. (130 503,00 грн. - основний платіж, 4 592,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000102202 від 17 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 454 533,00 грн. (374 915,00 грн. - основний платіж, 79 618,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу витрат (валових витрат) вартості поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» бутильованої олії та консервованої продукції, а також Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 кондитерської продукції, придбання якої не підтверджено належним чином оформленими первинними документами.
Крім того, відповідач дійшов висновку про недотримання ТОВ «Свєлар» підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України з огляду на незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Кернел-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Харч Пак», які оформлено неналежним чином (не зазначено форму цивільно-правового договору, не вказано (неправильно вказано) його номер та дату, не розшифровано підпис особи, яка підписала податкові накладні), необґрунтоване віднесення до складу податкового кредиту в жовтні 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 48 148,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу постачальниками в попередньому податковому періоді (вересні 2010 року), а також безпідставне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 23 550,00 грн., не підтвердженої на момент здійснення перевірки податковими накладними.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Сервисы для юристов