Постанова ВАСУ від 12.11.2014 року у справі №800/368/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ справа № 800/368/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисенко І.В.,

суддів Кошіля В.В.,

Моторного О.А.,

Степашка О.І.,

Федорова М.О.,

розглянувши в поряду письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до 1. Вищої ради юстиції

2. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання факту бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом (з урахуванням уточнень до нього) до Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у відповідності до якого просить:

- визнати факт бездіяльності відповідачів;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України направити рекомендацію до Вищої ради юстиції щодо внесення подання про звільнення судді ОСОБА_3 із займаної посади;

- зобов'язати Вищу раду юстиції направити подання про звільнення судді ОСОБА_3 із займаної посади за порушення присяги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_3 при прийнятті рішення від 27.11.2011 по справі № 0827/2-2469/11 про відмову у позові ОСОБА_4 до Концерну «Міські теплові мережі» про зобов'язання надати та узгодити технічні умови на відключення від мережі центрального опалення порушено п.4 ст.2, ст.3, п.4 ст.8, п.5 ст.110, п.1 ст.122 ЦПК України та ст.ст. 55, 58 та 68 Конституції України. За наслідками розгляду неодноразових скарг ОСОБА_4 щодо звільнення судді ОСОБА_3 із займаної посади заступником Голови ВРЮ направлено позивачу відповідь, в якій зазначено, що Рада діє в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, та не вправі надавати правову оцінку судовим рішенням. Крім того, позивач стверджує, що за наслідками розгляду скарги ОСОБА_4 Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було прийнято рішення від 23.01.2014 про відмову у відкритті дисциплінарної справи відносно судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_3 без належного обґрунтування мотивів цього рішення, з посиланням на відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. А тому позивач просить визнати факт бездіяльності відповідачів та зобов'язати їх вчинити вищезазначені дії.

У письмових запереченнях Вища рада юстиції проти позову заперечує та зазначає, що у Вищої ради юстиції, як колегіального органу, не було підстав для розгляду питання щодо звільнення судді з займаної посади на своєму засіданні, а незгода позивача з відповіддю заступника Голови ВРЮ не свідчить про бездіяльність органу або конкретної посадової особи.

У письмових запереченнях Вища кваліфікаційна комісія суддів України проти позову також заперечує та зазначає, що, керуючись нормами чинного законодавства України та Регламентом Комісії, ВККС України в повній мірі ознайомилась зі скаргою позивача, належним чином розглянула її та прийняла рішення від 23.01.2014 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження. При прийнятті свого рішення комісією дотримано положення законодавства та не порушено прав, свобод та інтересів позивача. Крім того, відповідачем-2 ставиться питання про закриття провадження у справі з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, у справах №21-901во08 та № 21-211а14, відповідно до якої особа, що реалізує своє право на звернення відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», не може виступати суб'єктом оскарження у правовідносинах з приводу притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а відтак, провадження у справі підлягає закриттю.

Суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення та закриття провадження у справі, з огляду на те, що у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» громадяни мають право звертатися до органів суддівського самоврядування та їх уповноважених осіб із повідомленнями, пропозиціями та заявами з питань внутрішньої діяльності судів, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. До таких звернень належать і заяви та повідомлення, які містять відомості про наявність у діянні судді ознак дисциплінарного проступку або порушення ним присяги. Бездіяльність цих органів та уповноважених осіб щодо розгляду зазначених звернень і щодо повідомлення громадян про його результати може бути предметом адміністративного позову, а відтак, заявлені позовні вимоги про визнання факту бездіяльності відповідачів та зобов'язання їх вчинити відповідні дії підлягають розгляду по суті.

Оскільки від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.55 Конституції України та п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З наведеного слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень.