ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" серпня 2015 р. К/9991/87232/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Заїки М.М., Олексієнка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Південного оперативного командування на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2011 року по справі № 2а-3598/09 (22а-5796/11)
за позовом ОСОБА_4
до Управління Південного оперативного командування
(далі - Управління)
про визнання протиправними дій та стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління про визнання протиправними дій та стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення у сумі 21139,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, проходячи військову службу у військовій частині, знаходився на забезпеченні за рахунок держави відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) та статті 16 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1934-ХІІ).
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2011 року, позов задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_4 право на одержання за рахунок держави продовольчого пайка або за його бажанням грошової компенсації замість нього за період з 11 березня 2000 року по 6 листопада 2006 року.
Стягнуто з Управління на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію замість продовольчого пайка у сумі 21139,12 грн. за період з 11 березня 2000 року по 6 листопада 2006 року.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу в штабі Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування.
Наказом начальника Генерального Штабу Головнокомандуючого Збройних Сил України (по особовому складу) від 12 жовтня 2006 року № 355 позивача звільнено у запас за пунктом 67 підпункт «в» (у зв'язку зі скороченням штату).
Згідно наказу начальника штабу Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування (по стройовій частині) від 6 листопада 2006 року № 245 позивача з 6 листопада 2006 року виключено із списків особового складу управління.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що на підставі статті 16 Закону № 1934-ХІІ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань», Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (далі - Закон № 1459-ІІІ), Закону № 2011-ХІІ позивач мав право на отримання продовольчого забезпечення за період з 11 березня 2000 року по 29 березня 2002 року за нормою № 7, а з 30 березня 2002 року по 6 листопада 2006 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» (далі - постанова № 426) позивач мав право на отримання компенсації за продовольчий пайок за новими нормами харчування.
Проте, з таким висновком судів попередніх інстанцій не можна погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Частиною 2 статті 9 цього Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ» від 12 березня 1996 року №316.
Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом № 1459-ІІІ в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.
Сервисы для юристов