ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2026 року
м. Київ
справа № 620/2616/25
адміністративне провадження № К/990/2101/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі №620/2616/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, Управління, орган Пенсійного фонду), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Управління щодо не нарахування та невиплати з 01.01.2025 позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік);
зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік).
2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером та проживає в селі Мньов Чернігівського району Чернігівської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, позивач вважає, що має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком.
4. Позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1980-1993 роках, категорії 3 серії НОМЕР_1 , видане 25.06.2003.
5. Відповідно до довідки виконавчого комітету Мньовського старостинського округу Михайло Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 24.02.2025 №69 позивач дійсно з 10.12.2013 по теперішній час зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_1 , яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, відноситься до третьої зони гарантованого добровільного відселення.
6. Відповідач у відповідь на звернення позивача листом від 03.02.2025 повідомив, що оскільки відповідно до Реєстру позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 10.12.2013, з 01.01.2025 останньому проведено перерахунок пенсії щодо зміни права на встановлення доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.
7. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, згідно зі статтею 39 Закону №796-XII, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, позивач звернулася до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 06.05.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Управління щодо ненарахування, з 01.01.2025, та виплати щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру ОСОБА_1 , що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року. Зобов`язав Управління з 01.01.2025 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
9. Задовольняючи позов у визначеній судом частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.
10. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.12.2025 апеляційну скаргу відповідача задовольнив, скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 та ухвалив нову постанову, якою в задоволенні позову відмовив.
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що передбачені Законом №796-XII пільги, компенсації та гарантій, в тому числі й компенсація у вигляді підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, визначена статтею 39 цього Закону, надаються громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак позивач не є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо проживання позивача у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
12. Підставами касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
13. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суд апеляційної інстанції помилково застосував положення статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) і не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18, від 04.04.2024 у справі №240/19227/21, та висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 12.02.2025 у справі №320/11200/22 щодо застосування частини першої статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-III (далі - Закон №796-III).
14. Одночасно, як на підставу касаційного оскарження, скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що на даний час відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 45 Закону №4059-IX у взаємозв`язку з приписами статті 39 Закону 796-ХІІ.
15. Позивач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції, що право на отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат гарантується непрацюючим пенсіонерам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживають на територіях радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-XII. Факт того, що позивач постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи підтверджується посвідченням, яке міститься у матеріалах справи і не оспорюється сторонами, а факт проживання в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується відповідною довідкою.
Сервисы для юристов