ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2026 року
м. Київ
справа № 500/7485/23
адміністративне провадження № К/990/29122/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Смоковича М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою адвоката Соника Василя Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року (головуючий суддя - Осташ А.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року (головуючий суддя - Гуляк В.В., судді Коваль Р.Й., Нос С.П.)
у справі №500/7485/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
13 листопада 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;
- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за особою з інвалідністю І групи ОСОБА_2 , на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є військовослужбовцем, який проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , та має право на звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), оскільки позивач має дядька ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного догляду, що підтверджується належними документами. При цьому, ОСОБА_1 стверджував що він є єдиним близьким родичем ОСОБА_2 та проживає разом з ним.
На думку позивача, відмовляючи у задоволенні рапорта про звільнення із військової служби, відповідач діяв протиправно та усупереч закону, оскільки на момент подання цього рапорту ОСОБА_1 відносився до вичерпного переліку військовослужбовців, які мають право на звільнення з військової служби.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який призваний на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією та проходить службу у в/ч НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 з рапортом, у якому просив звільнити його від проходження військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи - рідним дядьком ОСОБА_2 , який разом проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду цього рапорта, 06 вересня 2023 року в/ч НОМЕР_1 направила лист № 347/09, у якому повідомила, що подані ОСОБА_1 документи не підтверджують підстави для звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.
У цьому ж листі відповідач зазначив про ненадання ОСОБА_1 разом з рапортом документів, які б підтверджували, що він раніше здійснював постійний догляд за ОСОБА_2 , або відомості про внесення позивача до відповідного реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Водночас, в/ч НОМЕР_1 зауважила, що у разі подання рапорту разом з документами, що підтверджують підстави для звільнення, клопотання ОСОБА_1 підлягатиме задоволенню.
Уважаючи таке рішення відповідача протиправним і незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Сервисы для юристов