ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2026 року
м. Київ
справа № 400/9969/25
адміністративне провадження № К/990/12411/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Тацій Л. В., Стеценка С. Г.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 (суддя Величко А. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 (судді Фесусик А. Г., Семенюк Г. В., Шляхтицький О. І.) у справі № 400/9969/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. ОСОБА_1 (далі також позивачка) 15.09.2025 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Миколаївській області), в якому просила:
- визнати протиправними дії ГУПФ в Миколаївській області щодо не проведення індексації ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 та 1,115 з 01.03.2025;
- зобов`язати ГУПФ в Миколаївській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 та 1,115 з 01.03.2025 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2024;
- зобов`язати ГУПФ в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період прострочення виплат починаючи з 01.03.2024.
2. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
3. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції установив, що звернувшись до суду з цим позовом 15.09.2025 позивачка заявила вимоги про зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії, тобто звернулась до суду поза межами шестимісячного строку звернення, за відсутності заяви про поновлення строку звернення до суду. За висновком суду першої інстанції позивачці необхідно подати заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
4. 24.09.2025 на виконання вимог зазначеної ухвали представниця позивачки подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. На обґрунтування заяви послалася на те, що у спорах, які виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність / помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність / несвоєчасність її перерахунку. Вказала, що лише у серпні 2025 року, внаслідок звернення позивачки до відповідача з відповідною заявою та отримання відповіді на неї, їй стало відомо про порушення її права відповідачем у зв`язку з неправильним проведенням індексації пенсії позивачки. Також вказала, що згідно із статтею 87 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за три роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
5. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою відмовлено, позовну заяву в частині позовних вимог, що охоплюють період з 01.03.2024 по 15.03.2025, повернуто позивачці з підстав, визначених пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
6. Повертаючи позовну заяву, Миколаївський окружний адміністративний суд з посиланням на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 справі № 240/12017/19, надаючи оцінку доводам позивачки про поновлення строку звернення до суду зазначила, що такі не містять посилань на обставини, що перебували поза її контролем та становили непереборну перешкоду для своєчасного звернення до суду. Жодних доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду позивачка не надала, а наведені нею у заяві обставини щодо пропуску такого строку лише вказують на те, що вона допустила умисне зволікання з реалізацією наданого їй права на судовий захист.
7. Не погодившись із цією ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу.
8. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 - залишено без змін.
9. При цьому, суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивачки, що про факт неправильного перерахунку / нездійснення перерахунку пенсії вона дізналася з листа відповідача від 13.08.2025, оскільки про порушення своїх прав в означеній частині позовних вимог позивачка повинна була дізнатись не пізніше квітня 2024 року, отримавши пенсію за березень 2024 року.
10. Отже, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені позивачкою причини пропуску строку звернення до суду у шестимісячний строк, є неповажними, посилаючись на правові висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 810/384/17, від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19, від 17.03.2021 у справі № 160/6430/20, від 17.12.2021 у справі № 640/16928/21, від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. До Верховного Суду 19.03.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій позивачка просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026, а справу № 400/9969/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
12. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частин п`ятої та шостої статті 13, статті 45 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), статті 2 КАС України, принципів презумпції добросовісності заявника та належного урядування органом.
13. Позивачка також зазначила про помилковість застосування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/12017/1919 та від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23.
14. На переконання позивачки, обставини справи та спірні правовідносини у справі №240/12017/19 не є подібними до обставин цієї справи, а тому правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, не є релевантною до спірних правовідносин.
Сервисы для юристов