ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" травня 2015 р. м. Київ К/800/43620/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовом Військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Херсонського обласного військового комісаріату (далі - Військкомат) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Херсонського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України (далі - прокурор) в інтересах ОСОБА_4 на постанову Комсомольського районного суду міста Херсона від 28 жовтня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
8 серпня 2011 року Військовий прокурор Полтавського гарнізону пред'явив в суді позов в інтересах громадянина ОСОБА_4, в якому просив визнати протиправним пункт 61 протоколу комісії Міноборони від 15 жовтня 2010 року № 5 в частині визначення суми одноразової грошової допомоги та зобов'язати Військкомат нарахувати та доплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу з урахуванням суми грошового забезпечення в розмірі 58 792,68 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 листопада 2009 року наказом командира Військової частини А1604 № 237, що виданий на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 17 листопада 2009 року № 577, ОСОБА_4 звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 6 (за станом здоров'я). 19 квітня 2009 року ОСОБА_4 встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане із проходженням військової служби, у зв'язку з чим він набув право на отримання передбаченої статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-XII) одноразової грошової допомоги. Виплачуючи грошову допомогу, відповідачі визначили її розмір виходячи із грошового забезпечення, розрахованого всупереч пункту 2 статті 9 Закону № 2011-XII відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок, постанова № 499 відповідно), що призвело до незаконного зменшення суми цієї допомоги.
Посилаючись на наведені обставини, Військовий прокурор Херсонського гарнізону просив суд задовольнити його позов.
Постановою Комсомольського районного суду міста Херсона від 28 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нової постанови про задоволення позову.
З огляду на те, що особи, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися, суд, на підставі положень пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснює касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 листопада 2009 року наказом командира Військової частини А1604 № 237, що виданий на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 17 листопада 2009 року № 577, ОСОБА_4 звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 6 (за станом здоров'я). 25 листопада 2009 року виключено зі списків особового складу Військової частини А1604 № 237.
Згідно з довідкою МСЕК серії 2-18А3 №098859 від 5 травня 2010 року ОСОБА_4 встановлено інвалідність ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Рішенням комісії Міноборони ОСОБА_4 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 36-місячного грошового забезпечення (пункт 61 витягу з протоколу комісії (а.с.13), яка наказом Військкомату від 18 травня 2011 року № 121 йому перерахована.
Відповідно до довідки Військкомату від 17 червня 2011 року № 6/2/172-10 грошове забезпечення ОСОБА_4 на момент звільнення зі служби складалося: посадовий оклад - 1050 гривень, оклад за військове звання - 125 гривень, відсоткова надбавка за вислугу років в розмірі 35% - 411,25 гривень, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% - 793,13 гривні, надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 10% від посадового окладу - 105 гривень; надбавка за особливі умови служби 35% - 367,50 гривень, премія в розмірі 35% - 367,50 гривень.
За перевіркою матеріалів справи, згідно з довідкою Військкомату від 17 травня 2010 року № 6/2/221 грошове забезпечення ОСОБА_4 на день встановлення інвалідності для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, становить 1 586,25 гривень, з яких: оклад за військовим званням - 125 гривень, посадовий оклад - 1 050 гривень, відсоткова надбавка за вислугу років 35% - 411,25 гривень.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що положення Порядку щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності не суперечать нормам Закону № 2011-XII. І оскільки цим Законом делеговано право Кабінету Міністрів України визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються, то дії відповідачів щодо обчислення розміру грошової допомоги згідно з Порядком виходячи із посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років є правомірними.
Втім, колегія суддів не погоджується з таким висновком судів.
Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції Закону від 3 листопада 2006 року № 328-V, набрала чинності з 1 січня 2007 року) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2007 року № 284 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році.
Підпунктом 2 пункту 2 цього Порядку передбачено, що військовослужбовцям (у разі настання інвалідності в період проходження військової служби) та особам, звільненим з військової служби (у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби чи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби), зокрема, інвалідам ІІІ групи, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.
Сервисы для юристов