ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" березня 2015 р. м. Київ К/800/63272/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Креймол" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 у справі № 816/1930/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Креймол"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про скасування актів індивідуальної дії, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції, в якому заявлено вимоги визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.04.2014 № 0001442201/827, № 0001452201/828, № 0001462201/830 та № 0001472201/829, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток, зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) та застосовано фінансові санкції.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу з доповненнями, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для прийняття оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень були висновки, викладені у акті від 10.04.2014 за результатами виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.03.2012 по 31.12.2013, про порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, пунктів 2.8, 3.1, 3.2, 3.5, 7.24, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 3 623 601,00 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток у сумі 898 422,00 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 29 107,00 грн. та допущено порушення порядку ведення касової дисципліни. Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що позивач у період, що перевірявся, за наслідками господарських взаємовідносин з ПП "Агроінвест Плюс" завищив податковий кредит, оскільки згідно аналітичної системи співставлення податкового кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів АІС "Податковий блок" між задекларованими даними позивача податкового кредиту та даними податкових зобов'язань його контрагента існує розбіжність, яка виникла за результатами проведеної перевірки ПП "Агроінвест Плюс", внаслідок чого останньому зменшено податкове зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем за квітень 2013 року на 29 106,91 грн. Також на думку фахівців контролюючого органу позивачем занижено дохід, оскільки до об'єкта оподаткування не включені безнадійна кредиторська заборгованість ПП "Арес" та вартість безоплатно отриманих основних засобів, що були передані позивачу згідно розподільчого балансу від ТОВ "МІС" внаслідок реорганізації шляхом виділення декількох інших підприємств, в тому числі Товариства. Як на підставу висновків про безнадійність кредиторської заборгованості державний податковий орган посилається на перебування ПП "Арес" (кредитора) у стані припинення згідно судового рішення (постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2012) та відсутність у розподільчому балансі, складеного між позивачем та ТОВ "МІС", дати виникнення такої кредиторської заборгованості, яка у ТОВ "МІС" фактично обліковувалась з грудня 2008 року. Підстава щодо заниження податку на прибуток - неоподаткування безоплатно отриманих основних фондів від реорганізованої особи (ТОВ "МІС"), що не припинилася, а отже операції виділеної особи (позивача) щодо отримання таких активів у порядку виділу, не підпадають під положення пп. 153.15.1 Податкового кодексу України, згідно якої до складу доходу платника податку - правонаступника не включається сума коштів, боргових вимог, вартість матеріальних та нематеріальних активів, отриманих від юридичної особи, що припиняється у зв'язку із проведенням реорганізації. Вказані обставини були покладені в основу висновків фахівців контролюючого органу про неправомірність здійсненої позивачем податкової амортизації одержаних у межах виділу основних засобів, що призвело до завищення валових витрат. Порушення касової дисципліни полягало у перевищенні ліміту залишків готівки в касі через відсутність у видаткових касових ордерах підпису одержувача коштів та відсутності оригіналу розрахункового документа, який додається до звіту про використання коштів, виданих під звіт.
У цій справі, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 30.04.2014 № 0001462201/830, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 29 107,00 грн., суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, а також досліджених у ході розгляду справи копій договору поставки від 25.03.2013 № 2503-13, укладеного між позивачем та ПП "Агроінвест Плюс", додаткової угоди про внесення змін до договору, податкової накладної, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, рахунків - фактури, видаткової накладної, товарно - транспортних накладних, Х - звітів, витягів з журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС, змінних звітів АЗС, прибуткової накладної, оборотно - сальдової відомості, сертифікатів відповідності, паспортів якості, банківських виписок, наданих позивачем на підтвердження реальності господарської операції, за наслідками якої було сформовано податковий кредит, дійшли висновку, що проведені позивачем операції з придбання товару (палива) у ПП "Агроінвест Плюс" є безтоварними, оскільки первинні документи, отримані у межах даних господарських взаємовідносин, є неналежно оформлені, а саме: товарно - транспортні накладні оформлені з порушенням Інструкції, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, яке полягає у відсутності деяких даних (номер резервуару, марка, вид нафтопродукту, густина, температура, а також час виїзду автоцистерни з підприємства); у журналах, до яких заносяться дані ТТН, в тому числі номер, відсутній номер ТТН, тоді як кожна ТТН, копії яких надані позивачем до суду, має свій індивідуальний номер; прибуткова накладна від 19.04.2013 не містить посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції, та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу.
Також суди повністю підтримали позицію державного податкового органу про безпідставність формування позивачем своїх даних податкового обліку внаслідок реорганізації ТОВ "МІС" шляхом виділення декількох інших підприємств, в тому числі і Товариства (позивача у справі), як і стосовно порушення позивачем касової дисципліни, що полягало у перевищенні ліміту залишків готівки в касі та відсутності підтверджувальних документів, які додаються до звітів про використання коштів.
Проте з таким висновком повністю погодитись не можна, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права до встановлених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Правова підстава для податкового обліку відповідної операції передбачена ст. 44 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.
Аналогічні вимоги містить і п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами.
Водночас, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
Сервисы для юристов