Постанова ВАСУ від 12.03.2015 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2015 р. м. Київ К/9991/658/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

секретар Пінчук І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа - Краматорський міський суд Донецької області про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання сплатити недоплачену заробітну плату, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в частині виплати заробітної плати та довічного грошового утримання у меншому розмірі та зобов'язати відповідачів здійснити відповідні перерахунки та виплату.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо неприйняття реальних заходів по повному фінансуванню заробітної плати судді Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_2., починаючи з 19 серпня 2009 року, з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет України на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646-VI на момент виплати у заявленому періоді.

Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджет України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України для Територіального управління Державної судової адміністрації України Донецькій області на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплат судді Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_2. недоплаченої, починаючи з 19 серпня 2009 року, заробітної платі премій, надбавок за вислугу років та інших надбавок, які є складовою частиною заробітне плати та довічного утримання. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України Донецькій області виділити Краматорському міському суду Донецької області додаткового фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_2. недоплаченої заробітної плати, премій, надбавок за вислугу років та інших надбавок, які є складовою частиною заробітної плати та довічного утримання починаючи з 19 серпня 2009 року, з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет України на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімально заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646-VI на момент виплати у заявленому періоді. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року апеляційну скаргу Міністерства фінансів України задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року змінено. В абзацах третьому, четвертому резолютивної частини постанови після слів «починаючи з 19 серпня 2009 року» доповнити словами «по 30 серпня 2010 року». В решті постанову залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій представник Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 08 липня 1996 року працює на посаді судді Краматорського міського суду Донецької області. Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого, погодився суд апеляційної інстанції, встановили, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Однак, з такими висновками погодитись неможливо виходячи з наступного.

У статті 6 Конституції України міститься правова норма, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України. Незалежність та недоторканість суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України «Про статус суддів».

Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи. Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.

Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.