ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 420/11420/23
адміністративне провадження № К/990/19622/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 (головуючий суддя - Іванов Е.А.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 (головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді - Турецька І.О., Шеметенко Л.П.)
у справі № 420/11420/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2018 по 04.05.2023 включно;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2018 по 04.05.2023 включно в сумі 226 671 грн 40 коп. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що при виключенні зі списків особового складу позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення. Указане зумовило звернення позивача до суду. Позивач зазначає, що на виконання рішення суду у справі № 420/13970/21 відповідач 27.10.2021 виплатив на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2016 року. 05.05.2023 на виконання рішення суду у справі № 420/21530/21 відповідач виплатив на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Оскільки належне позивачу грошове забезпечення не було виплачено відповідачем у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, позивач вважає, що у нього наявне право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2018 до 22.03.2019. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2018 до 22.03.2019 в сумі 73 968 грн 44 коп. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції вказав на порушення відповідачем строку виплати належних позивачу при звільненні сум, що є підставою для настання для відповідача відповідальності, визначеної статтею 117 Кодексу законів про працю України. Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин статтю 117 Кодексу законів про працю України в редакції чинній на момент звернення позивача до суду з цим позовом та дійшов висновку, що право позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежено шістьма місяцями.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 скасовано в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2018 до 22.03.2019 в сумі 73 968 грн 44 коп. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100. Прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2018 до 22.03.2019 в сумі 90 940 грн 79 коп. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
6. Апеляційний суд підтримав позицію суду першої інстанції про порушення відповідачем строків розрахунку при звільненні позивача. Водночас виснував про неправильне застосування судом першої інстанції приписів статті 117 Кодексу законів про працю України та вважав, що оскільки позивача виключено зі списків особового складу військової частини за редакції статті 117 Кодексу законів про працю України до внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), а спірний період затримки охоплює період з 21.09.2018 по 04.05.2023, до спірних правовідносин у період з 21.09.2018 по 19.07.2022 підлягають застосуванню приписи статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції до внесених змін Законом № 2352-ІХ, а у період з 19.07.2022 по 04.05.2023 - приписи статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-ІХ. Визначаючись щодо суми середнього заробітку за період з 21.09.2018 по 19.07.2022, суд апеляційної інстанції, застосувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, вказав, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 177 754 грн 62 коп. (31,33 % суми виплати, яка мала бути нарахована на день звільнення). Разом з тим, апеляційний суд до цієї суми застосував понижуючий коефіцієнт 11, оскільки вважав, що до моменту звернення позивача до суду з вимогами про перерахування позивачу належного грошового забезпечення та повного вирішення спірного питання, минув проміжок часу, який у 11 разів перевищує встановлений законом тримісячний строк для звернення до суду. Застосовувати критерії зменшення розміру відшкодування за період з 19.07.2022 до 04.05.2023, який обмежено законодавчо шістьма місяцями, суд апеляційної інстанції вважав недоречним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Сервисы для юристов