ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 240/23099/24
адміністративне провадження № К/990/18915/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 240/23099/24
за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави
до Державної служби геології та надр України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма "Лисс"», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Словечанське лісове господарство»,
про визнання протиправним та скасування дозволу,
за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду (у складі судді Гуріна Д.М. від 07 березня 2025 року) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Курка О.П., Ватаманюка Р.В., Боровицького О.А.) від 07 квітня 2025 року
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 21 листопада 2024 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами № 6286, який Держгеонадра видала 04 жовтня 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма "Лисс"» (далі - ТОВ «Фірма "Лисс"») з метою видобування торфу фрезерного для виробництва брикетів.
2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначав, що ТОВ «Фірма "Лисс"» отримало дозвіл без урахування висновку з оцінки впливу на довкілля; такий висновок було надано лише у вересні 2019 року, тобто майже через рік після видачі дозволу. Територія, на яку поширюється дія спеціального дозволу, є частиною лісового заказника місцевого значення "Словечанський кряж". На цій території заборонена будь-яка діяльність, що може негативно впливати на природні комплекси, зокрема видобування корисних копалин та порушення ґрунтового покриву. ТОВ «Фірма "Лисс"» не повідомило про відсутність висновку з оцінки впливу на довкілля під час подання документів для отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Прокурор обґрунтував своє право на звернення до суду відсутністю уповноваженого органу та зазначав, що позов подано з метою усунення помилки, допущеної Держгеонадра, як органом, відповідальним за раціональне використання надр, які всупереч вимогам закону видали «Фірма "Лисс"» спеціальний дозвіл на користування надрами.
3. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 02 січня 2025 року поновив Прокурору пропущений строк звернення до суду з цим позовом та відкрив провадження у справі.
4. Держгеонадра просила відмовити у задоволенні позову, покликаючись на те, що Прокурор не довів факт порушення права чи законного інтересу, оскільки Держгеонадра діяла в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
5. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 07 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, залишив позов без розгляду у зв`язку з пропуском тримісячного строку для звернення прокурора до суду з позовом.
6. Суди попередніх інстанцій мотивували залишення позову без розгляду тим, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 04 жовтня 2018 року № 6286 був опублікований на офіційному сайті Держгеонадра, що забезпечувало доступ до інформації. Прокурор був обізнаний з фактом отримання ТОВ «Фірма "Лисс"» спеціального дозволу, оскільки вже звертався до суду у справі № 0640/4292/18 щодо документів, на підставі яких цей дозвіл був виданий.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, а справу - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. На обґрунтування касаційної скарги Прокурор зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), порушили положення статей 79, 160, 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також не врахували правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 473/2236/17 щодо критеріїв поважності причин пропуску строків звернення до суду.
9. Суди попередніх інстанцій не врахували, що прокуратура, здійснюючи представництво, діє від імені держави, а не як учасник правовідносин у сфері надання дозволів на користування надрами, тому початок перебігу строку для прокуратури не може визначатися з моменту оприлюднення дозволу.
10. Прокурор стверджує, що він встановив порушення інтересів держави та наявність підстав для представництва після отримання відповіді від Держгеонадр (21 серпня 2024 року № 5280/03-4/2-24), і позов був поданий у межах тримісячного строку - 21 листопада 2024 року.
11. Держгеонадра подала відзив, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, обґрунтовуючи це тим, що наказ про надання спеціальних дозволів від 31 серпня 2018 року № 300 було опубліковано на їхньому офіційному сайті протягом п`яти днів з моменту прийняття, а Прокурор був обізнаний про надання ТОВ «Фірма "Лисс"» спеціального дозволу ще з 24 вересня 2018 року, оскільки вже звертався до суду у справі №0640/4292/18 щодо оскарження документів, на підставі яких цей дозвіл був виданий.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Сервисы для юристов