ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 160/15129/24
адміністративне провадження № К/990/149/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька Теплоцентраль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 року у справі № 160/15129/24 за адміністративним позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2024 №0278690412, яким нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 3576098,82 грн. у зв`язку з порушенням термінів сплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на прибуток.
Підставою для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення позивачем зазначено: в акті камеральної перевірки від 19.04.2024 року, який надійшов на адресу позивача 01.05.2024 відсутній особистий підпис особи, яка проводила перевірку, що є порушенням вимог приписів п.п.86.2 ст. 86 ПК України; перевищення строку проведення камеральної перевірки, яка може бути проведена протягом 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2024, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання АТ «Криворізька теплоцентраль» з податку на прибуток, за результатами якої складено акт №25039/04-36-012-00130850 від 19.04.2024 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2024 №0278690412. Наявність боргу та факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно задекларованих та узгоджених сум податкового зобов`язання підтверджується даними інтегрованої картки платника податку за 2021 рік, згідно якої станом на 01.01.2021 рахувався борг у сумі 52499490,00 грн.
Суди попередніх інстанцій, керуючись приписами п.п.113.1 ст.113, п.п.102.1 ст. 102, п.п.133.4 ст. 133, пунктами 52.2, 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, дійшли висновку про проведення перевірки в межах законодавчо встановленого строку, зазначивши, що контролюючий орган має право провести таку камеральну перевірку протягом 1095 календарних днів з дня фактичної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання (з дня вчинення правопорушення) та після закінчення строку давності (1095 днів), який припадав на період дії карантину та/або воєнного стану (до 01.08.2023), враховуючи період зупинення такого строку давності з 18 березня 2020 року до 31 липня 2023 року (включно). З врахуванням приписів пункту 102.9 ст.102 ПК України, суди висновували, що термін перевірки станом на дату складання акту перевірки (19.04.2024) розпочинається з 14.11.2019. Також, суди зазначили, що відсутність в акті перевірки підпису особи, яка проводила перевірку не дає підстав автоматично визнавати такий акт недійсним та скасовувати рішення суб`єкта владних повноважень, який прийнято на підставі такого акту.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано касаційну скаргу, в якій просить суд їх скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідності висновків судів обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування касаційної скарги позивачем зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, абз.3 ч.3 ст. 19 та п.4-3 ч.1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-ХП, у поєднані з положенням пункту 124.1 статті 124 ПК України. Позивач доводить, що це має важливе значення, оскільки щодо наявного боргу, то судовими рішеннями у період з 2011-2013 р.р. надавалась відстрочка сплати податкового боргу (до 01.01.2015) і розстрочка сплати на 60 місяців (до 2017-2018 р.р.). Крім того, паралельно діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв`язку з процедурою банкрутства (2017-2018 р.р.), та в Україні був запроваджений карантин з 01.03.2020 по 26.08.2021. Позивач доводить суду, що не могли нараховуватись штрафні санкції за період відстрочки, розстрочки, а також дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та в період карантину, що фактично призвело до збільшення днів прострочення, та відповідно вплинуло на розмір штрафних санкцій. Щодо не підписання акту перевірки, особою, яка проводила перевірку, то з урахуванням висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 19.06.2020 у справі № 140/388/19, це є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у сукупності з іншими обставинами, які помилково зазначені в такому акті.
Також скаржник зазначає, про допущення істотного порушення норм процесуального права у зв`язку з відсутністю належного мотивування судового рішення, а також, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, які викладено у постановах від 06.04.2018 (справа №925/1874/13, від 23.10.2019 у справі № 2340/4157/18 щодо заборони нарахування неустойки (штрафу, пені) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів; не враховано висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22.10.2025 у справі № 160/4379/20 щодо відсутності підтвердженого статусу податкового органу як конкурсного кредитора у справі про банкрутство та підтвердженого розміру грошових вимог до АТ «КТЦ».
Підставою для оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції скаржниками зазначено пункти 1, 3, 4 ч.4 ст. 328 КАС України.
Суду надійшов відзив податкового органу на касаційну скаргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також з урахуванням меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).
За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, і фінансова відповідальність. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (стаття 111 ПК України).
Пунктом 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
Сервисы для юристов