ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2015 року м. Київ К/9991/28586/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області на постанову Апеляційного суду Донецької області від 12.10.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячних грошових виплат на утримання дитини відповідно до пункту 8 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2008р. по 31.09.2010р.
Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 19.11.2010р. позовні вимоги за 2008-2009 роки залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 12.10.2011р. скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 01.10.2009р. по 31.09.2010р. та в цій частині позовні вимоги задоволено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до пункту 8 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, щомісячна виплата мінімальної заробітної плати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку по захворюванню внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також дітям шкільного віку, батьки яких стали інвалідами I або II групи чи померли внаслідок Чорнобильської катастрофи, замість виплати, передбаченої пунктом 6 цієї статті, якщо вказана дитина не перебуває на повному державному забезпеченні.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996р. № 836 було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної компенсації сім'ям з дітьми - 6,40 грн. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20.04.2007р. № 649 було збільшено розмір щорічної компенсації сім'ям з дітьми - 32 грн.
В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач має доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., яка має статус дитини, потерпілої від Чорнобильської катастрофи та є дитиною ОСОБА_2, який був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має 1 категорію та 1 групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язків по ліквідації аварії на ЧАЕС.
Відповідачем нарахування та виплата позивачу допомоги на дитину, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, проводилась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007р. №649.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог з січня по вересень 2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру спірної допомоги слід керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2007р. №649.
Позивні вимоги за період з 2008 по 2009 роки залишено без розгляду у зв'язку з пропуском передбаченого статтею 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Поважних причин пропуску позивачем не наведено.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги за період з 01.10.2009р. по 31.09.2010р., апеляційний суд виходив з того, що позивачу, як матері дитини, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинна виплачуватись щомісячна виплата відповідно до пункту 8 частини 1 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині обмеження таких виплат на 2008 рік, а впродовж 2009-2010 років жодних обмежень розміру спірної виплати на законодавчому рівні встановлено не було, а тому при визначенні її розміру керуватись слід положеннями Закону, а не постановами Кабінету Міністрів України, які є підзаконними нормативними актами.
З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачем пропущено передбачений статтею 99 КАС України річний строк звернення до суду. Поважних причин пропуску позивачем не наведено.
Поряд з тим, апеляційним судом не враховано, що відповідно до частини 2 статті 99 КАС України, в редакції на час звернення позивача до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 КАС України, в редакції на час звернення до суду, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду апеляційної інстанції, яке є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 225, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Сервисы для юристов