ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/19634/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року
у справі № 804/995/16
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати неправомірними дії ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в частині ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року);
- зобов'язати ТУ ДСА України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково.
ТУ ДСА України в Дніпропетровській області подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді помічника судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
Предметом даного позову є ненарахування та невиплата позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року).
Так, 26 жовтня 2014 року внесено зміни до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» зобов'язано Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
Аналогічне викладене і у новій редакції статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», з 28 березня 2015 року.
Наведене узгоджується з положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року «Про державну службу» та частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці».
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Сервисы для юристов