ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" вересня 2014 р. м. Київ К/800/7042/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Мороза В.Ф.,
Чалого С.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Української міської ради, третя особа - ОСОБА_3, про скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Української міської ради про скасування рішення від 10.02.2011 про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,05 га; рішення від 10.03.2011 про відмову позивачу у безоплатній передачі земельної ділянки, від 13.10.2011 про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,05 га; скасування угоди відповідача з третьою особою про резервування земельної ділянки від 13.10.2011 та про зобов'язання прийняти рішення про надання йому дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у січні 2011 року позивач звернувся до Української міської ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1. У той же час, оскаржуваними рішенням відповідача питання щодо передачі спірної земельної ділянки у власність було необґрунтованого вирішено на користь третьої особи, а не на користь позивача.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, у задоволенні прозову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є сусідами - суміжними землекористувачами.
ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії.
27.01.2011 позивач звернувся до Української міської ради Київської області із заявою про передачу у власність для індивідуального дачного будівництва земельної ділянки орієнтовною площею 0,05га.
09.02.2011 до Української міської ради Київської області з аналогічною заявою звернулась ОСОБА_3.
Рішенням Української міської ради 7-ї сесії 6-ого скликання від 10.02.2011 надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації щодо встановлення права власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,05 га для ведення індивідуального садівництва в АДРЕСА_1.
Разом з цим, з тексті рішення випливає, що воно прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 09.02.2011. При цьому у тексті рішення (його резолютивній частині) зазначено, що ОСОБА_3 надається дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення права власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,05 га для ведення індивідуального садівництва в АДРЕСА_1.
На заяву ОСОБА_2 від 27.01.2011 про передачу безоплатно земельної ділянки рішенням 8-ї сесії 6-ого скликання від 10.03.2011 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2» позивача поінформовано, що на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 з боку вул. Ігнатівської поруч із земельною ділянкою позивача та ОСОБА_3, дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки надано іншій особі.
Тобто, як вбачається з матеріалів справи, міською радою рішення по заяві позивача прийнято не було, оскільки з тексту рішення ради від 10.03.2011 вбачається, що воно носить виключно інформативний характер та не є у розумінні Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням, прийнятим за результатами розгляду питання регулювання земельних відносин.
Рішенням 16-ї сесії 6-ого скликання від 13.10.2011 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га для дачного будівництва в АДРЕСА_1.
При цьому у рішенні зазначено,що воно прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 27.09.2011.
13.10.2011 між Українською міською радою та ОСОБА_3 укладено угоду про резервування спірної земельної ділянки в м. Українка.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні рішення прийняті Українською міською радою в межах компетенції та у відповідності до вимог законодавства в сфері земельних відносин.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 20 статті 20 Закону України"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги: зокрема, обов'язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими Радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач.
Сервисы для юристов