ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2026 року
м. Київ
справа № 500/5902/25
адміністративне провадження № К/990/3624/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 500/5902/25
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Когут Іванна Юріївна,
на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року (головуючий суддя Мартиць О.І.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року (колегія суддів у складі головуючого судді Шавеля Р.М., суддів: Носа С.П. та Хобор Р.Б.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій
1. 13.10.2025 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просив:
1.1. визнати протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період із 18.04.2022 по 31.12.2022, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2022, та з 01.01.2023 по 20.05.2023, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2023;
1.2. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого грошового забезпечення за 2022 рік у сумі 87846,47 грн та за 2023 рік у сумі 93851,02 грн, усього 181697,49 грн (сто вісімдесят одну тисячу шістсот дев`яносто сім гривень 49 коп) з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
2. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період із 18.04.2022 по 20.05.2023, у якій указати причини поважності пропуску цього строку, навести обставини, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, та надати відповідні докази на їх підтвердження.
3. 27.10.2025 до суду надійшла заява від представника позивача про усунення недоліків позову, у якій, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, представник позивача зазначав, що достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум позивач отримав лише з моменту отримання листа-відповіді відповідача від 16.07.2025 № 1924 та довідки від 16.07.2025 № 1077, які містили інформацію про суми складових грошового забезпечення (окладу за військовим (спеціальним) званням, посадового окладу, надбавки (за вислугу років, за особливості проходження служби, тощо), премії, інших наявних складових грошового забезпечення) та інформація про те, який саме розмір прожиткового мінімуму було застосовано під час обчислення.
4. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 визнано неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, які наведені в заяві позивача від 27.10.2025. Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог із 19.07.2022 по 20.05.2023 на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повернуто позивачу.
4.1. Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач заявив вимоги щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період із 18.04.2022 по 20.05.2023. До суду за захистом свого права на виплату належного грошового забезпечення позивач звернувся 12.10.2025, пропустивши тримісячний строк у частині позовних вимог із 19.07.2022.
4.2. Тернопільський окружний адміністративний суд зауважив, що незгода позивача з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум, чи ознайомлення з їхнім розміром, або принаймні в достатньо стислі строки (не більше трьох місяців). Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні. Представником позивача в заяві про поновлення строку, окрім судової практики, не вказано жодних обставин, що перешкоджали безпосередньо позивачу своєчасно звернутись до суду в межах строку, установленого законом.
4.3. За висновками суду першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, отримання позивачем листа від відповідача не змінює моменту, із якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на нарахування грошового забезпечення в належному розмірі, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
5. Восьмий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без змін ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суд від 03.11.2025, у постанові від 23.12.2025 у свою чергу вказав, що тримісячний строк звернення до суду в розглядуваному випадку розпочався 03.05.2024 (наступний день після виключення позивача зі списків особового складу В/ч НОМЕР_1 ) та сплив 03.08.2024. Звернувшись до суду 12.10.2025, позивач не дотримався тримісячного строку звернення до суду з цим позовом.
5.1. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач вибув у травні 2024 року до нового місця служби, однак ужив заходів для з`ясування складових грошового забезпечення лише в червні 2025 року.
5.2. Разом з цим суд апеляційної інстанції зауважив, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається в день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті, що визначено в частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
5.3. У підсумку суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом у частині вимог із 19.07.2022 по 20.05.2023 та не довів належними та допустимими доказами наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду (який є досить тривалим).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
Сервисы для юристов