ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2026 року
м. Київ
справа № 380/12281/25
адміністративне провадження № К/990/50405/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фермерського господарства «ХАРВЕСТ ПЛЮС» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року (судді: Ніколін В.В., Гінда О.М., Заверуха О.Б.) у справі за позовом Фермерського господарства «ХАРВЕСТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій, -
у с т а н о в и в :
У червні 2025 року Фермерське господарство «ХАРВЕСТ ПЛЮС» (далі - ФГ «ХАРВЕСТ ПЛЮС», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Львівській області від 21.03.2025 № 382/13-01-04-10/36742320 про анулювання реєстрації платника єдиного податку 4 групи ФГ «ХАРВЕСТ ПЛЮС» та зобов`язати відповідача поновити відомості про реєстрацію позивача в реєстрі платників єдиного податку, як платника єдиного податку 4 групи з дати виключення таких відомостей.
11.08.2025 позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій він просив зупинити дію рішення ГУ ДПС у Львівській області від 21.03.2025 № 382/13-01-04-10/36742320 про анулювання реєстрації платника єдиного податку 4 групи ФГ «ХАРВЕСТ ПЛЮС» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Обґрунтовуючи доводи поданої заяви позивач зазначав, що анулювання реєстрації платником єдиного податку призведе до надмірного податкового та іншого навантаження, оскільки в силу положень пункту 183.4 статті 183 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у ФГ «ХАРВЕСТ ПЛЮС» виникне обов`язок щодо реєстрації платником податку на додану вартість, у зв`язку з чим податкове навантаження збільшиться на 20 % внаслідок формування основних витрат за рахунок сплати послуг на адресу контрагентів, які не мають статусу платників податку на додану вартість. Крім того наголошував, що у товариства виникне необхідність здійснювати додатковий (значно складніший) податковий облік, електронне адміністрування податку на додану вартість, реєстрацію податкових накладних та виконання інших вимог ПК України, пов`язаних з переходом на загальну систему оподаткування. Зауважував також на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам у вигляді зупинення господарської діяльності, оскільки анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку зумовить неможливість виконання ним зобов`язань перед контрагентами по укладених договорах та негативним чином відобразиться на тендерах з державними установами, яким для отримання аналогічних послуг від нових компаній потрібно буде проводити нову процедуру закупівлі. Зазначав, що вказане призведе до розірвання договірних відносин, звільнення працівників, що матиме наслідком укладення або неможливість відновлення господарської діяльності, наслідком чого буде банкрутство, а для відновлення прав та інтересів ФГ «ХАРВЕСТ ПЛЮС» необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Звертав додаткову увагу, що вжиття заходів забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, а спрямоване насамперед на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 заяву позивача задоволено та зупинено дію рішення ГУ ДПС у Львівській області від 21.03.2025 № 382/13-01-04-10/36742320 про анулювання реєстрації платника єдиного податку 4 групи ФГ «ХАРВЕСТ ПЛЮС» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 380/12281/25.
Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що заходи забезпечення позову в заявлений позивачем спосіб відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, правова оцінка дій та рішення відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.
Суд першої інстанції зауважив, що анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку призведе до надмірного податкового та іншого навантаження, у нього виникне обов`язок щодо реєстрації платником податку на додану вартість, податкове навантаження збільшиться на 20% внаслідок формування основних витрат за рахунок сплати послуг на адресу контрагентів, які не мають статусу платників податку на додану вартість. Зміна системи оподаткування призведе також до того, що на позивача упродовж розгляду справи буде покладено додаткове навантаження у вигляді ведення податкового обліку та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, що істотно ускладнить чи унеможливить у майбутньому виконання рішення суду у разі його задоволення.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.11.2025 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки наведені позивачем доводи не є свідченням існування очевидних ознак протиправності спірного рішення та очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття у справі рішення по суті заявлених вимог, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 та залишити в силі ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2025. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова винесена апеляційним судом всупереч положенням статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), без дослідження доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, поданих позивачем разом із заявою про забезпечення позову. Вказує на правильність висновків суду першої інстанції, який погодився з доводами позивача, що незастосування міри щодо зупинення дії оскаржуваного рішення приведе до того, що ФГ «ХАРВЕСТ ПЛЮС» буде зобов`язано весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати податок на прибуток та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнить чи унеможливить у подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Наголошує на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді повної зупинки сільськогосподарської діяльності позивача, розірвання договірних відносин та припинення вирощування сільськогосподарської продукції у період дії воєнного стану, що матиме наслідком утруднення відновлення господарської діяльності, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. В контексті оспорюваної постанови суду апеляційної інстанції просить також врахувати сталу позитивну практику Верховного Суду в аналогічних справах, а саме у постановах: від 06.02.2025 у справі № 320/13174/21, від 20.02.2025 у справі № 280/9044/24, від 27.02.2025 у справі № 140/11069/24, від 29.05.2025 у справі № 240/1622/25, від 29.05.2025 у справі № 380/20995/24 та інших.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, зазначаючи про те, що мотиви та підстави, зазначені в у скарзі щодо скасування постанови апеляційного суду є безпідставними і необґрунтованими, оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставини справи, в межах наданих суду повноважень, із правильним застосуванням норми процесуального і матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є перевірка дотримання судами попередніх інстанцій вимог статей 150 - 154 КАС України в контексті наявності/відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі, з урахуванням фактичних обставин і предмета позовних вимог, у спосіб, обраний позивачем, і застосований судом першої інстанції.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Сервисы для юристов