ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 320/56426/24
адміністративне провадження № К/990/36998/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Яковенка М.М.
за участі
секретаря судового засідання Бенчук О.О.,
представника Позивача: Дешевого О.А., Лук`яненка В.О.,
представника Відповідача: Сливки А.В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року (суддя Панова Г.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2025 року (судді: Василенко Я.М., Ганечко О.М., Кузьменко В.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алютех-К»
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алютех-К» (далі також - Позивач, ТОВ «Алютех-К», Товариство) звернулося до з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також - Відповідач, ГУДПС), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 липня 2024 року № 00351690701, № 00351680701, № 00351660701, № 35108/10-36-24-06 та № 35109/10-36-24-06 (далі також - ППР).
Позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з підстав ризиковості контрагента є безпідставними. На його думку, визначальним для податкового обліку є фактичний рух активів, який у цій справі підтверджувався первинними документами, зокрема видатковими накладними та банківськими виписками. При цьому Позивач звертав увагу, що норми податкового законодавства не ставлять достовірність податкового обліку платника у залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Також зазначалося, що наявні недоліки у товарно-транспортних накладних не можуть спростовувати реальність операцій купівлі-продажу, оскільки такі документи засвідчують лише факт перевезення товару, а не сам факт його реалізації.
Позивач не погоджувався з висновком податкового органу про необхідність включення заборгованості до складу доходу як безоплатно отриманого товару. Він зазначав, що станом на дату балансу підприємство не мало достовірної впевненості у тому, що відповідна заборгованість не буде погашена в майбутньому. Обмеження, встановлені у зв`язку з воєнним станом, на які посилався контролюючий орган, мають тимчасовий характер і не свідчать про припинення зобов`язань. Крім того, строки позовної давності за відповідними контрактами на момент проведення перевірки не сплинули, а заборгованість залишалася визнаною у бухгалтерському обліку підприємства.
Позивач заперечував проти висновків контролюючого органу про отримання директором додаткового блага у вигляді продуктів та подарункових сертифікатів. Зазначалося, що такі товари використовувалися виключно в межах господарської діяльності підприємства - під час проведення рекламних заходів, презентацій та зустрічей з клієнтами. Оскільки споживання товарів відбувалося під час масових заходів, відсутня можливість персоніфікувати дохід конкретної фізичної особи, а отже, відсутній об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Також Позивач звертав увагу, що окремі операції були помилково оформлені контрагентом і фактично не відображалися у податковому обліку підприємства.
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 27 лютого 2025 року Київський окружний адміністративний суд позов задовольнив у повному обсязі.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 6 серпня 2025 року залишив апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо реальності господарських операцій з контрагентом суди вказали, що спірні операції підтверджуються належними та допустимими первинними документами, зокрема договорами, видатковими накладними та платіжними документами. Придбаний товар використовувався у господарській діяльності Позивача для пакування власної продукції, що свідчить про наявність розумної економічної причини здійснення таких операцій. При цьому суди зазначили, що ризиковість контрагента та можливі порушення ним податкової дисципліни не можуть автоматично покладатися на платника податків і не є самостійною підставою для визнання господарських операцій нереальними. Недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, зокрема відсутність окремих реквізитів, не спростовують факту здійснення операцій купівлі-продажу, оскільки такі накладні підтверджують лише перевезення товару, тоді як факт його реалізації підтверджується видатковими накладними.
Сервисы для юристов