ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" грудня 2014 р. К/800/54274/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Винокурова К.С., Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року по справі № 821/2624/14
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні (далі - Управління)
до Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного
управління юстиції у м. Херсоні (далі - ВДВС)
про визнання незаконною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2014 року Управління звернулось до суду з адміністративним позовом до ВДВС про скасування постанови від 26 червня 2014 року ВП № 38625627 про накладення штрафу у розмірі 680 грн.
Управління посилалось на незаконність оскаржуваної постанови, оскільки судове рішення не виконується з поважних причин, а саме за відсутності державного фінансування на соціальні виплати.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на примусове виконання до ВДВС надійшов виконавчий лист від 10 червня 2013 року №2а-7485/11, виданий Комсомольським районним судом міста Херсона про зобов'язання Управління здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 14 квітня 2010 року по 12 липня 2010 року з урахуванням фактично сплачених сум.
2 липня 2013 року на підставі заяви стягувача та відповідно до статтей 17, 19, 20, 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано семиденний строк на добровільне виконання рішення.
Управлінням вказану вимогу державного виконавця виконано частково, а саме здійснено перерахунок пенсії з урахуванням щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.
Оскільки рішення суду в частині зобов'язання виплатити заборгованість по нарахованій доплаті до пенсії, позивачем не виконано, ВДВС прийнято постанову від 26 червня 2014 року ВП № 38625627 про накладення штрафу у розмірі 680 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Управління про скасування постанови про накладення штрафу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що приймаючи спірну постанову, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 606-ХІV, а посилання позивача на те, що поважною причиною невиконання рішення суду в частині здійснення виплати заборгованості є відсутність бюджетного фінансування є необґрунтованими, оскільки реалізація особою свого права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною 2 статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Сервисы для юристов