ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" червня 2015 р. м. Київ К/800/63789/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_2,
представників:
позивача - ОСОБА_3,
Міністерства юстиції України - Глущенко В.В.,
начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління в Одеській області Васюкова О.С. - Голоцвана Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи - Державна реєстраційна служба України, начальник реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області Васюков Олександр Сергійович, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді,
за касаційною скаргою ОСОБА_3, представника ОСОБА_2, на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №917/к від 23 травня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області; поновити ОСОБА_2 на посаді начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області з 23 травня 2014 року; допустити негайне виконання постанови суду.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про задоволення касаційної скарги.
Судами встановлено, що наказом Міністерства юстиції України №917/к від 23 травня 2014 року ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). Підставою звільнення була заява позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що письмове узгодження дати звільнення не є обов'язковим, а датою звільнення вважається дата видання наказу, якщо інше не встановлено самим наказом.
Згідно з статтею 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.
Як встановлено судами та вбачається з копії заяви ОСОБА_2 про звільнення, дата її написання та дата, з якої він за угодою сторін, підлягав би звільненню з займаної посади, відсутні.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.
Сервисы для юристов