ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2026 року
м. Київ
справа №380/3279/25
адміністративне провадження № К/990/12715/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 (судді: Гудим Л.Я. (головуючий), Качмар В.Я., Онишкевич Т.В.) у справі №380/3279/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Волинській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, Підприємець, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2024 №36659/13-01-07-09 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 747 048,13 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом призначено та проведено фактичну перевірку за відсутності законних на те підстав, визначених нормою пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Контролюючим органом не надано жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена контролюючим органом. З огляду на вищевикладене, були відсутні правові підстави для проведення фактичної перевірки. Крім того, під час спірної фактичної перевірки, порушуючи норми податкового законодавства та права платника податків, за відсутності правових підстав фахівці контролюючого органу провели інвентаризацію товарів, які знаходилися у приміщенні магазину, при цьому вимоги щодо проведення інвентаризації позивачу не вручалися та не направлялися, що відображено й у самому акті перевірки.
Під час проведення фактичної перевірки встановлено порушення Підприємцем пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), статей 44, 85 Податкового кодексу України.
За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення з яким позивач не погоджується, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм чинного законодавства.
Позивач зазначила, що на виконання вимог податкового законодавства, всі первинні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які, в свою чергу, належать або пов`язані з предметом цієї перевірки, у тому числі і щодо походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились в магазині, після початку перевірки були надані представникам контролюючого органу безпосередньо в приміщенні магазину, а також додатково під час перевірки надіслані на адресу ГУ ДПС у Волинській області. Зокрема, Підприємець надала такі документи: договори комісії, акти приймання-передачі товарів, форму ведення обліку товарних запасів, договори про співпрацю, договір суборенди, а також інші документи.
Позивач наголошує, що всі товари, які знаходились у магазині, офіційно отримані платником податків за відповідними правочинами (договори комісії), які неодноразово надавалися, проте з незрозумілих причин не взяті до уваги фахівцями контролюючого органу. Товарно-матеріальні цінності, які знаходилися у магазині, відображені в указаних вище документах, які надавалися фахівцям контролюючого органу після початку проведення перевірки, а відтак, висновок контролюючого органу про ненадання первинних документів, не відповідає дійсності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 адміністративний позов Підприємця задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.08.2024 року № 36659/13-01-07-09.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 03.09.2021 №496 (далі - Порядок №496), належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.
Суд вказав, що позивач надав контролюючому органу Форму ведення обліку товарних запасів, акти приймання-передачі товарів до договору комісії із переліком товарів, їх кількістю та вартістю та договір комісії. Жодних зауважень щодо змісту, форми тощо цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив. Також будь-яких застережень стосовно правильності заповнення позивачем форми ведення обліку товарних запасів в акті перевірки контролюючий орган не навів. При цьому суд встановив, що договори комісії та акти приймання-передачі товарів до договору комісії містять реквізити, повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних, які передбачені Порядком № 496.
При цьому контролюючий орган, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання ним первинних документів щодо походження товару не вказав у акті перевірки, які ж саме конкретні первинні документи позивачу належало надати. Також не зазначив контролюючий орган в акті перевірки і жодних причин неврахування наданих позивачем документів як первинних.
Таким чином, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування» спростовується наявними у матеріалах справи та дослідженими доказами, а отже такі висновки є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на що правові підстави для притягнення позивача до фінансової відповідальності в сумі 747 048,13 грн на підставі статті 20 вказаного Закону відсутні.
При цьому суд відхилив аргументи позивача щодо відсутності у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Підприємця, суд встановив, що на момент перевірки позивачем не було надано акт приймання-передачі товарів від 09.07.2024 до договору комісії №СА-03/05-24-ЗВ від 03.05.2024, та свідчить про те, що станом на 09.07.2024 в господарській одиниці в наявності у продажу знаходились товари не обліковані у встановленому законодавством порядку на загальну суму 733563,13 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, позивачем не спростовано встановлені контролюючим органом факт ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відтак відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР, а тому оспорюване податкове повідомлення - рішення є правомірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2025.
Сервисы для юристов