ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" квітня 2014 р. м. Київ К/800/14731/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини 2269, Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області про стягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини 2269 про стягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги згідно пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб у розмірі 21397,68 грн. та моральної шкоди у сумі 2139,77 грн.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити його позовні вимоги повністю.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а судові рішення скасувати, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 09 листопада 1991 року до 30 грудня 2007 року ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині 2269.
Наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 13 грудня 2007 року № 97 о/с позивача звільнено з військової служби в запас по статті 63 пункт «в» (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних сил України. 28 грудня 2007 року ОСОБА_2 виключено із списків особового складу частини, направлено для постановки на облік до Олександрійського об'єднаного міського військового комісаріату Кіровоградської області та призначено пенсію.
Відповідно до довідки Серії 2-17 ВЗ № 000961 від 18 квітня 2007 року позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 5 %, у зв'язку з травмою отриманою в період проходження служби, а згідно довідки Кіровоградської обласної МСЕК Серії 2-17 ВЗ № 001164 від 25 березня 2008 року, позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15 %, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на виплату одноразової грошової допомоги в даному випадку виникає лише у разі настання інвалідності.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки рішення судів прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Згідно частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаним чи резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час виконання обов'язків військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках 36-місячного грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, з огляду на те, що позивач, як військовослужбовець, у разі отриманої під час виконання ним обов'язків військової служби травми, без встановлення групи інвалідності, має право на виплату одноразової грошової допомоги згідно приписам підпункту 1 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки позивач не надав суду належних обґрунтувань та доказів спричинення йому моральної шкоди відповідачем, а лише вказав її розмір.
З огляду на те, що у справі зібрані всі докази, але суди першої та апеляційної інстанцій встановивши всі обставини по справі дали неправильну оцінку доказам та невірно зробили висновок про відмову в задоволенні позову, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
постановила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини 2269, Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області про стягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Сервисы для юристов