ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2026 року
м. Київ
справа №300/2052/25
адміністративне провадження № К/990/52598/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року (головуючий суддя Шевчук С.М., судді: Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі №300/2052/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2025 року № 005153/0706.
Позовні вимоги мотивовані тим, що контролюючим органом порушено порядок проведення перевірки, яка здійснена на підставі наказу, в якому відсутні посилання на конкретні підстави для її проведення. Крім того, на переконання позивача, зазначена перевірка проведена за минулий період часу і носить характер документальної. Вказує, що посадовими особами відповідача сформовано неправомірний висновок про порушення суб`єктом господарювання вимог Податкового кодексу України, який не ґрунтується на первинних бухгалтерських документах.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 29 травня 2025 року позов задовольнив.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що правила пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) зобов`язують суб`єкта господарювання надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому, суд зауважив, що означений обов`язок є безперервним і міг бути реалізованим протягом усього періоду проведення фактичної перевірки позивача, котрий, становить 10 діб, аж до її закінчення. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що податковим органом скорочено терміни, протягом яких платник податків може реалізувати обов`язок з надання документів з обліку та походження товарів. Суд звернув увагу, що в акті перевірки відповідачем не зафіксовано факту ненадання позивачем під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу.
Здійснюючи висновок про задоволення позову, суд першої інстанції врахував постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2025 року у справі №345/569/25, яка на думку суду, має преюдиційне значення для вирішення справи №300/2052/25. Зокрема, відповідно до цієї постанови (справа №345/569/25) судом закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП (а саме - за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому законодавством порядку), за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова набрала законної сили 10 березня 2025 року (а.с.32-36). З цих міркувань, суд дійшов висновку, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що позивачем не допущено порушення встановленого законом порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому законодавством порядку, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2025 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року скасував. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що взаємна дія правових положень абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР і пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов`язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Наведені положення податкового законодавства, на переконання суду, прямо вказують на часові межі виникнення у платника податків обов`язку з надання документів, котрі підтверджують облік та походження товарів, пов`язуючи такий з моментом початку перевірки та впродовж терміну її проведення.
Здійснюючи висновок про відповідність спірних податкових повідомлень-рішень, апеляційний суд зазначив, що позивач, у силу вимог закону, має обов`язок пред`явити представникам податкового органу (незалежно від наявності такої вимоги) Форму обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів у позивача, як у особи, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті), виник 30 січня 2025 року об 14:11 год та повинен був реалізований впродовж терміну її проведення. Проведення фактичної перевірки завершено 30 січня 2025 року о 15:40 год.
Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач у визначений законом строк вказаного обов`язку не виконав, у зв`язку з чим, відповідач правомірно застосовував до позивача штрафну санкцію за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а зокрема здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому законодавством порядку на загальну суму 130 200,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції вказуючи про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права та процесуального права.
Підставою касаційного оскарження позивач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 травня 2025 року у справі №380/9233/24, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22, від 07 лютого 2024 року у справі №280/6422/22, в яких визначено, що згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.
Також, за позицією позивача, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 квітня 2025 року у справі №420/6071/19, від 14 лютого 2024 року у справі №803/296/18, відповідно до яких стаття 20 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації, тоді як акт перевірки не містить посилань на факт реалізації позивачем необлікованих товарів.
Крім того, позивач акцентує увагу на порушенні контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки, оскільки її результати мають відображати стан дотримання законодавства саме на день перевірки. Під час фактичної перевірки мають фіксуватись реальні факти на час перевірки. Висновки про можливі порушення за межами конкретного часу фактичної перевірки нівелюють саму природу фактичної перевірки та її особливість проведення без попередження платника податків. Однак, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. Перевірка даних за минулий період у рамках фактичної перевірки свідчить про вихід контролюючим органом за межі предмета фактичної перевірки та використання для висновків акта перевірки документів та інформації з системи ЄРАН, які за приписами пунктів 85.1, 85.2, 85.8 статті 85 ПК України, не підлягають дослідженню в межах фактичних перевірок. Отримання інформації з власних програм контролюючого органу не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.
З-поміж іншого, звернув увагу і на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 щодо застосування підпункту 80.2.5 статті 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. У вказаному судовому рішенні зазначається, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Верховний Суд ухвалою від 29 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами відповідача, на підставі наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 30 січня 2025 року за №274-п та направлень на проведення перевірки від 30 січня 2025 року за №82 та №83, проведено фактичну перевірку Центру естетичної стоматології " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого по АДРЕСА_1 , де провадить підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт за №2600/09/16/РРО/ НОМЕР_1 від 30 січня 2025 року.
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому законодавством порядку на загальну суму 130 200,00 грн.
Сервисы для юристов