ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" березня 2016 р. м. Київ К/800/42643/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
при секретарі судового засідання - Вишняку О.М.
з участю представника позивача - Попова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Україна Лоджістікс"
до відповідача-1 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів
відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В :
30.12.2013р. до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі Митниця) про коригування митної вартості товарів та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого мита звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Україна Лоджістікс" (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що при поданні декларації митної вартості ним було зазначено митну вартість за основним методом, проте Митницею необґрунтовано було скориговано митну вартість товару на основі другорядного методу. Посилаючись на протиправність дій Митниці, Товариство просило задовольнити позов.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014р., позов задоволено частково : визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 25.12.2013р. В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги скаржник обґрунтував помилковістю висновків судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій митного органу при визначенні митної вартості товару.
У своїх запереченнях позивач вважає рішення судів законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивачем для оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, надано митному органу декларацію митної вартості від 25.12.2013р.
Посадовою особою відповідача від декларанта було витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Товариство витребувані митним органом документи не надало у зв'язку з чим Митницею 25.12.2013р., по закінченню процедури консультацій, прийнято рішення про коригування митної вартості товару і визначено вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Митним Кодексом України, що набув чинності з 1.06.2012р.
Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі, якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача щодо надання додаткових документів виконано не було.
Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Сервисы для юристов