ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" лютого 2015 р. м. Київ К/800/57235/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.
суддів Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, позов ОСОБА_2 було задоволено. Скасовано наказ Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 19-0/п22 від 17 лютого 2014 року «Про звільнення ОСОБА_2.». Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області з 18 лютого 2014 року. Стягнуто з Головного управління Міндоходів у Черкаській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 лютого 2014 року по 08 квітня 2014 року у розмірі 4 945,15 грн.
Головне управління Міндоходів у Черкаській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 з 30.08.2007 проходив службу в оперативному управлінні ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області.
Наказом Головного управління Міндоходів у Черкаській області №19-0/пм від 17 02.2014 старшого оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області ОСОБА_2 було звільнено з посади старшого лейтенанта податкової міліції запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік відповідно до підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням).
Підставою для прийняття рішення про звільнення позивача став рапорт позивача від 17.02.2014 яким він підтвердив свій рапорт від 17.11.2013 щодо звільнення з посади та податкової міліції з 17.02.2014 за власним бажанням.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій посилались на те, що при звільненні ОСОБА_2 були порушені вимоги підпункту «ж» пункту 64 та пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Крім того рапорти про звільнення за власним бажанням були написані позивачем під тиском керівництва, а наміру звільнятися ОСОБА_2 не мав.
Проте колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням.
Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Підпунктом «ж» пункту 64 вказаного Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
У пункті 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ зазначено: «особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 листопада 2013 року ОСОБА_2 подав рапорт про звільнення його з органів податкової міліції за власним бажанням з 17 лютого 2014 року. Наказом Головного управління Міндоходів у Черкаській області №19-0/пм від 17 02.2014 позивач звільнений в запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Необхідно зазначити, що в рапорті про звільнення ОСОБА_2 зазначив дату звільнення - 17 лютого 2014 року, та підтвердив свій намір наступним рапортом від 17 лютого 2014 року про бажання звільнитися саме з цієї дати. Ця дата була погоджена з керівництвом ДПА, тим самим сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог підпункту «ж» пункту 64 та пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ при звільненні осіб до спливу тримісячного строку від дня попередження ними про своє бажання звільнитися із зазначенням у рапорті дати звільнення, що свідчить про домовленість сторін про звільнення у більш короткий строк, є помилковим.
За змістом пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу на підставі підпункту «ж» пункту 64 цього ж Положення зі служби до спливу тримісячного строку у разі зазначення особою у рапорті дати звільнення, що свідчить про домовленість сторін про звільнення у більш короткий строк, є обґрунтованим.
Сервисы для юристов