ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" грудня 2015 р. м. Київ К/800/11376/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
за участю секретаря Титенко М.П.
представників сторін:
позивача Шабатенко А.М.
відповідача Дрозд І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної службина постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 рокута ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 рокуу справі№804/12851/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський стрілочний завод» (далі по тексту - позивач, ПАТ «ДнСЗ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міндоходів у Дніпропетровській області, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 вересня 2013 року №0000252110 та №0000262110.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року, позов задоволено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «ДнСЗ» з питання повноти нарахування та сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 - 2012 роки та січень - липень 2013 року.
За результатами перевірки 10 вересня 2013 року відповідачем складено акт №181/21.1-14367980, в якому зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та встановлено заниження податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 - 2012 роки та січень - липень 2013 року на загальну суму 14024099,24 грн., у тому числі за 2011 рік у сумі 5387409,00 грн., за 2012 рік у сумі 5447824,37 грн., за січень-липень 2013 року у сумі 3188865,87 грн. та завищення суми земельного податку за 2012 рік та січень-липень 2013 року на загальну суму 78011,55 грн.
На підставі висновку, викладеного в акті перевірки, 20 вересня 2013 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:
№ 0000252110, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з орендної плати юридичних осіб у загальній сумі 16856698,94 грн., з яких за основним платежем у розмірі 14024099,24 грн., та 2832599,70 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
№0000262110, яким позивачу зменшено суму земельного податку на 78011,55 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що договори оренди землі, укладені між позивачем та Дніпропетровською міською радою, є цивільно-правовими договорами, а відтак до них мають застосовуватись передусім норми, які містяться в Цивільному кодексі України, законах України «Про плату за землю» та «;Про оренду землі». За таких обставин, враховуючи відсутність у Податковому кодексі України вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, суди дійшли висновку про необхідність сплати позивачем орендної плати, виходячи з приписів укладених договорів оренди земельних ділянок.
Також судами зазначено про правомірність здійснення позивачем розрахунку плати за земельні ділянки, договори оренди яких закінчилися, виходячи з розміру земельного податку, а не орендної плати.
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність відсутність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Починаючи з 01 січня 2011 року, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).
Сервисы для юристов