ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2015 рокум. КиївК/800/53503/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді -Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представників:позивача Прохор О.Л. відповідача - Борисова Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюЖитомирської митниці особа, що приєдналась до касаційної скаргиГоловне управління Державної казначейської служби України в м. Києві напостанову Житомирського апеляційного адміністративного суду 07.10.2013р.у справі№0670/3332/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія"до1.Житомирської митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, 3.Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві проскасування рішення
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся з позовом про скасування рішення про визначення митної вартості товарів №101000014/2012/200295/1 від 23.05.2012р., картки відмови в митному оформленні №101040000/2/00109 від 23.05.2012р. та стягнення 100256,79 грн. суми переплати податку на додану вартість та державного мита.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду 07.10.2013р. постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці про визначення митної вартості за 6-м (резервним) методом №101000014/2012/200295/1 від 23.05.2012 року та картку відмови в митному оформленні №101040000/2/00109 від 23.05.2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія" суму переплати податку на додану вартість та державного мита на загальну суму 100 256,79 грн.
На постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду 07.10.2013р. надійшла касаційна скарга Житомирської митниці, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія", відповідно до контракту з компанією "Qinqbao Rhino In"l Co., Ltd" від 02.12.2011року з метою проведення митного оформлення даного товару Житомирською митницею (в особі митного посту "Новоград - Волинський") надало вантажно-митну декларацію із додатковими документами, а саме вантажну митну декларацію, попередню митну декларацію, облікову картку суб'єкта зовнішньої економічної діяльності, акт про проведення митного огляду товарів, міжнародну ТТН, книжку МДП, рахунок - фактуру, пакувальний лист, рахунок за перевезення, генеральну специфікацію, специфікацію на поставку товару, зовнішньоекономічний договір (контракт), внутрішній договір, договір про перевезення, сертифікат про проходження товару ССРІТ, акт про прийняття-передавання товарів на зберігання під митним контролем, комерційні пропозиції постачальника, платіжні доручення, де заявлено ціну товару - 43410,00 доларів США. Після вивчення поданих документів, уповноваженою особою митниці повідомлено директора ТОВ "Драйв Місія" про необхідність надання додаткових документів, а саме: калькуляції фірми - виробника товару, копії вантажно - митної декларації країни відправлення та висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.
23.05.2012 року позивачем надані калькуляція фірми виробника товарів (пневматичних шин та колісних дисків) станом на січень 2012 року, вантажно - митна декларацію країни відправлення та лист ДП "Держаний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 22.05.2012року за № 12/424.
За наслідками розгляду зазначених додаткових документів уповноваженою особою митниці винесено оскаржуване рішення № 101000014/2012/200295/1 від 23.05.2012 року, яким із застосуванням 6-го (резервного) методу, встановлено митну вартість даного товару, відмінну від заявленої декларантом, та видано картку відмови в митному оформленні від 23.05.2012 року №101040000/2/00109.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі МК України) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не повязаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, в рішенні про визначення митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, та в чому вони полягають.
Сервисы для юристов