Постанова ВАСУ від 09.04.2026 року у справі №380/20009/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Київ

справа №380/20009/23

адміністративне провадження № К/990/12386/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Юрченко В.П., Гончарової І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Інвест Груп 1» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року (судді: Обрізко І.М. (головуючий), Іщук Л.П., Пліш М.А.) у справі № 380/20009/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Інвест Груп 1» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів Інвест Груп 1» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «Львів Інвест Груп 1») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2023 за № 11232/13-01-07-09, № 11256/13-01-07-09, № 11254/13-01-07-09, № 11226/13-01-07-09, від 11.08.2023 за № 18174/13-01-07-09.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки ґрунтуються на помилкових судженнях відповідача викладених ним у актах перевірки (№ 8540/13/03/РРО/44763015 від 14.04.2023, № 8538/13/03/РРО/44763015 від 14.04.2023, № 8539/13/03/РРО/44763015 від 14.04.2023, № 9250/13/03/РРО/44763015 від 19.04.2023 та № 9940/13/14/РРО/44763015 від 24.04.2023) щодо недотримання позивачем чинного законодавства. Так, позивач зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області проведені фактичні перевірки за адресами здійснення господарської діяльності ТОВ «Львів Інвест Груп 1» на п`яти автозаправних комплексах, якими встановлено порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач вказує про дотримання Товариством при здійсненні господарської діяльності вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та наявність об`єктивних обставин, які зумовили збій в програмному забезпеченні РРО, але які не вплинули на достовірність даних та повноту сплати позивачем податків.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

3.1. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 № 11232/13-01-07-09. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 № 11256/13-01-07-09. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 № 11254/13-01-07-09. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 № 11226/13-01-07-09. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 11.08.2023 № 18174/13-01-07-09. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки визначена Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 відповідальність настає саме за невидачу відповідного розрахункового документа (тобто його відсутність взагалі), який би підтверджував виконання розрахункової операції, а не за видачу розрахункового документа невстановленої форми, тоді як при проведенні перевірок встановлено, що всі розрахункові документи було роздруковано з РРО та видано покупцям на касі АЗК позивача, що не спростовано відповідачем жодними належними доводами та доказами.

3.2. Постановою Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі № 380/20009/23 касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, задовольнити частково. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 380/20009/23, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд зазначив, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон № 265/95-ВР) встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року (далі - Положення № 13) - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності). За змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Верховний Суд наголосив, що оскільки у справі, що розглядається позивача притягнуто до фінансової відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, для правильного її вирішення, судам необхідно встановити на підставі належних і допустимих доказів наявність/відсутність фактів з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення позивачем (суб`єктом господарювання) вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Водночас, Суд зазначає, що у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції не було у повній мірі надано належної оцінки доводам та доказам контролюючого органу щодо дотримання/недотримання позивачем (суб`єктом господарювання) обов`язків визначених пунктом 1 та пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, щодо перевірки обставин безпосереднього здійснення розрахункової операції (в частині її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО), а також обставин видачі/невидачі розрахункового документа, обставин відповідності такого вимогам щодо форми і змісту, з урахуванням вимог вказаного законодавства.

4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 № 11232/13-01-07-09. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 № 11256/13-01-07-09. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 № 11254/13-01-07-09. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2023 № 11226/13-01-07-09. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 11.08.2023 № 18174/13-01-07-09. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутність у фіскальному чеку при безготівкових розрахунках з використанням платіжних засобів (карток), за даними Системи обліку даних РРО відповідача, рядків 11-18, не перешкоджає можливості підтвердити виконання розрахункової операції та встановити її сутність, та не має впливу на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності. Суд встановив, що позивачем визнається неправильність відображення ставки ПДВ при друку окремих фіскальних чеків на АЗК позивача, проте це не вплинуло на правильність визначення та відображення вартості палива, ціни та всіх інші реквізитів. Суд зазначив щодо врахування листів ТОВ «Сінат» на запити позивача, зокрема, згідно яких ТОВ «Сінат» підтвердило відсутність можливості оперативно відслідкувати і усунути деякі збої в налаштуванні програмного забезпечення РРО, що мали місце часті аварійні відключення електроенергії та блекаути, спричинені війною і, як наслідок тривалі періоди відсутності зв`язку в інтернет мережі. Всі збої були остаточно усунуті спеціалістами після звернення ТОВ до служби підтримки в березні 2023, системні помилки були виправлені і програмні налаштування були приведені у відповідність до заданих параметрів та у відповідність до норм вищевказаного Положення № 13. Крім того, суд встановив, що між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» (Банк) укладено договір еквайрингу №АМС-03122022 від 05.11.2022 та саме еквайрингова установа, яка є надавачем платіжних послуг та має ліцензію на надання такої послуги, зобов`язана забезпечити технологічне налаштування POS-терміналів для забезпечення формування документів за операціями з використанням платіжних інструментів з відповідними реквізитами, без можливості втручання в таке обладнання Клієнтом, яким у цьому випадку є позивач.

5. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, контролюючий орган подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 380/20009/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Львів Інвест Груп 1» у повному обсязі.

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 380/20009/23 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області задоволено. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 380/20009/23 та прийнято нове, яким в задоволенні позову ТОВ «Львів Інвест Груп 1» до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що судом першої інстанції, зокрема, неправильно визначено, що є предметом доказування у даній справі. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вбачається, що позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1 та пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту. Суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини відповідності таких документів вимогам щодо форми і змісту розрахункового документа, відображених у пунктах 1, 2 розд. II Положення № 13 судом не перевірено. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що судом першої інстанції не враховано, що підставою для повернення даної справи на новий розгляд слугував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2025 (справа № 380/20009/23) про передчасність та помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій з приводу того, що визначена Законом № 265/95-ВР відповідальність настає саме за невидачу відповідного розрахункового документа (тобто його відсутність взагалі), який би підтверджував виконання розрахункової операції, а не за видачу розрахункового документа невстановленої форми. Слід звернути увагу, що відсутність обов`язкових реквізитів у розрахункових документах тягне за собою неприйнятність таких документів як розрахункових, тобто, свідчить, що розрахункова операція проведена без роздрукування розрахункового документа і без видачі такого покупцю, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, і є підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 цього Закону.

Судом апеляційної інстанції враховано, що Верховним Судом у постанові від 02 березня 2023 року у справі № 500/6845/21 зроблено правовий висновок, згідно якого за змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не приймається як розрахунковий, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатись належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що відомості з СОД РРО є по суті електронними копіями розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті РРО або в пам`яті модемів, які до них приєднані та надійшли виключно з РРО, що зареєстровані за суб`єктами господарювання, шляхом передачі до органу Державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв`язку зі збереженням їх цілісності та незмінності та відповідно належними доказами дотримання/недотримання платником податків вимог законодавства щодо видачі в паперовому вигляді (електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції. Суд звернув увагу, що Верховним Судом у постанові від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23 зроблено правовий висновок, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків. Також, Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 440/9859/23 прийшов до висновку, що використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Суд апеляційної інстанції щодо доводів про те, що аварійні відключення електроенергії та блекаути, спричинені війною призвели до збоїв в обліку даних СОД РРО, що мало наслідком формування чеків з недоліками, що такі є хибними та нічим не підтверджені, а також вказав, що невиконання чи неналежне виконання Договору щодо сервісного обслуговування РРО не звільняє позивача від обов`язку та відповідальності щодо належного/неналежного використання реєстратора розрахункових операцій.

Також, апеляційним судом враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 27 березня 2025 року у справі № 560/15692/23 згідно з якими відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку позбавляє такий документ статусу розрахункового. Суд зазначив, що розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного вище Положення, тому відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальних касових чеках на товари (послуги) є свідченням створення суб`єктом господарювання невідповідних розрахункових документів відповідно, проведення розрахункових операцій через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування фінансової санкції, передбаченої Законом № 265/95-ВР.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 380/20009/23 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у цій справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ