ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/38506/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Сватко А.О.
та представників сторін:
позивача - Мартиросяна Т.Е., Максимова А.С.,
відповідача - Української Т.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - Товариство)
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2014
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014
у справі № 804/356/14
за позовом Товариства
до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У травні 2011 року Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати:
податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 № 0000610610, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 55 165 668,84 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 № 0000620610, згідно з яким Товариству зменшено суму від'ємного значення ПДВ на 34 433 217,05 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2013 ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій були скасовані, а справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки обставин щодо реального виконання господарських операцій із заявленими контрагентами шляхом дослідження порядку виконання цих операцій, наявності розумної ділової мети в операціях з придбання товару за участю низки посередників, а також обставин щодо прояву платником розумної обережності при виборі спірних контрагентів.
За наслідками такого нового розгляду постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014, у позові відмовлено. У прийнятті цих судових актів суди попередніх інстанцій виходили зі штучного характеру витрат платника на оплату продукції (у тому числі й ПДВ у складі його вартості), пославшись, зокрема, на те, що подані платником первинні документи не дозволяють встановити рух активів на шляху від виробника до кінцевого покупця.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що операції з придбання продукції у рамках господарських правовідносин зі спірними постачальниками були відображені у податковому обліку Товариства відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів, складення яких є притаманним для даного виду господарської операції. Відсутність окремих доказів, на думку скаржника, не може розглядатися як свідчення безтоварності цих операцій. Також скаржник посилається на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 у справі № 804/14/13-а, якою встановлено реальних характер спірних операцій.
СДПІ у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що оспорювані акти індивідуальної дії були прийняті СДПІ за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за грудень 2010 року (оформленої актом від 21.04.2011 № 54/08-06/125/2/24432974). Матеріали цієї перевірки свідчать про те, що податковим органом не було визнано право позивача на податковий кредит за операціями з придбання товарів (брухту чорних металів, паливно-мастильних матеріалів, коксового вугілля та обладнання) у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас», з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерколтрейд», з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмет», з приватним підприємством «КВВМПУ», з товариством з обмеженою відповідальністю «НВП ТМК», з товариством з обмеженою відповідальністю «Східнафтотрейд», з товариством з обмеженою відповідальністю Інкомтрейд», з товариством з обмеженою відповідальністю «Українська міжрегіональна компанія ТАП», з товариством з обмеженою відповідальністю «Технологія», з товариством з обмеженою відповідальністю Тонмет Груп», з приватним підприємством «Феррі», з приватним підприємством «Текстиль-2000», з товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Електроапарат», з товариством з обмеженою відповідальністю «Традат Юні», з товариством з обмеженою відповідальністю ТД «Аргінол», у зв'язку з безтоварним характером цих операцій.
На обґрунтування цього висновку СДПІ посилається на наявність у цих постачальників ознак анонімних структур (як-от - неперебування за місцезнаходженням, недекларування та несплата необхідних сум податків до бюджету, відсутність майна, основних фондів та трудових ресурсів для виконання розглядуваних поставок з урахуванням виду, обсягу та кількості поставленої продукції). Крім того, СДПІ наголошує на тому, що Товариством не представлено належних документів на підтвердження транспортування товару, його зберігання, прийняття за кількістю та якістю; подані позивачем залізничні накладні не відповідають змісту інших первинних документів, позаяк відправниками та власниками товару у цих накладних значаться інші особи, ніж ті, що виступали постачальниками Товариства у розглядуваних господарських правовідносинах.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Сервисы для юристов