ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 липня 2015 року м. Київ К/9991/81555/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Південьавтотранс»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012
у справі № 1570/1027/2012 Одеського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьавтотранс»
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (ДПІ)
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 30.01.2012 № 0000952310 та № 0000962310.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ «Південьавтотранс» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.01.2012 за № 114/23-3/23991329. Згідно цих висновків позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, пункту 4.1 ст.4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пункту 138.2 ст. 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 185.1 ст. 185, пункту 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищив валові витрати на загальну суму 1208609,00 грн. у податковому обліку за 2010 рік (ІV квартал 2010 року), І квартал 2011 року та податковий кредит у податковому обліку за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень 2011 року на загальну суму 249082,00 грн., задекларовані за наслідками господарських операцій з поставки ТОВ «Південьавтотранс» від ПП «Рекка» послуг із організації транспортних перевезень, які не підтверджені первинними документами, оскільки відсутні докази участі цього постачальника у транспортному процесі, унаслідок чого позивач занизив податок на прибуток на 349566,00 грн. за у податковому обліку за 2010 рік (ІV квартал 2010 року), І, ІІ, ІІ-ІІІ квартали 2011 року та податок на додану вартість на 249082,00 грн. за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень 2011 року.
За результатами перевірки ДПІ стосовно ТОВ «Південьавтотранс» прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.01.2012: № 0000952310 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 349566,00 грн. за основним платежем та 21029,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000962310 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 249082,00 грн. за основним платежем та 6484,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ПП «Рекка» послуг із організації транспортних перевезень, сторони склали акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), від імені цього постачальника на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит за відповідні податкові періоди.
Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу..
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на включення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Сервисы для юристов