Постанова ВАСУ від 08.07.2014 року у справі №800/280/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року м. Київ справа № 800/280/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. -головуючий, судді Бухтіярова І.О., Муравйов О.В., Приходько І.В., Сірош М.В.,

розглянув у судовому засіданні позов ОСОБА_1

до виконуючого обов'язки Президента України Турчинова О.В.,

за участю третьої особи - Міністерства оборони України,

про визнання незаконними положень нормативно-правових актів Президента України.

Судове засідання проведено за участю представників учасників провадження:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

третьої особи - ОСОБА_3

За результатами розгляду позову Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року ОСОБА_1. звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати незаконними та скасувати:

пункт 5 частини другої Указу Президента України від 01.05.2014 № 447/2014 «Про заходи щодо підвищення обороноздатності держави» (далі - Указ № 447/2014);

абзац другий пункту 210 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Позовні вимоги мотивовані тим, що за Указом Президента України від 14.10.2013 № 562 ОСОБА_1 було звільнено у запас як військовослужбовця, який вислужив установлений строк служби; однак оспорюваними положеннями нормативно-правових актів було продовжено термін військової служби позивача, що призвело до незаконного обмеження його конституційних прав.

ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи за його відсутністю у зв'язку з особливістю процедури одержання дозволу військовослужбовцем на перебування за межами військової частини. З огляду на зміст спірних правовідносин Вищий адміністративний суд України вважає за можливе задовольнити цю заяву та розглянути даний спір за відсутності позивача.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в якій він зазначає що спірні положення нормативних актів були видані у межах його компетенції на виконання повноважень, передбачених статтею 106 Конституції України та у відповідності зі статтею 23 Закону України «Про військовий обов'язок і війську службу», статтями 1, 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на підставі цього просить відмовити у позові. Відповідач на скористався правом на участь у судовому засіданні з розгляду цієї справи.

Представник третьої особи у судовому засіданні надав пояснення аналогічні запереченням, викладеним відповідачем, і також просив відмовити у позові у зв'язку з його необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали даної справи, заслухавши пояснення сторін по справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Позивач належить до категорії військовослужбовців, яких було звільнено в запас із Збройних Сил України згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 14.10.2013 № 562 "Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу до внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та звільнення в запас військовослужбовців у 2014 році".

Пунктом 5 частини другої Указу № 447/2014 абзац третій пункту 1, абзаци другий і третій пункту 2 статті 5 зазначеного Указу доповнено словами "але не раніше оголошення в установленому порядку демобілізації". Тим самим строк проходження позивачем строкової військової служби було продовжено на невизначений термін до оголошення демобілізації.

За твердженням заявника, наведене положення нормативно-правового акта обмежує його основні конституційні права і свободи (як-от право на відпустку, на здобуття освіти, на гідний рівень життя тощо), а тому має бути визнано незаконним.

Основними критеріями законності нормативно-правового акта є його видання державним органом у межах його компетенції, визначеної Конституцією України, а також відповідність принципам та нормам міжнародного права.

У справі, що розглядається, суб'єктом видання оспорюваного положення Указу № 447/20147 є виконуючий обов'язки Президента України Турчинов О.В.

Чинним законодавством України не врегульовано поняття «виконуючого обов'язки Президента України» та не визначено статус, повноваження, компетенцію, права та обов'язки такої особи.