Постанова ВАСУ від 07.08.2014 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 року м. Київ К/9991/32877/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЗагороднього А.Ф., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Мороз Ю.М.,

за участю представників відповідача та 3-ої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року

та касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області, третя особа - Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України, про скасування наказів та поновлення на роботі,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що з січня 2010 року працював на посаді заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. Наказом від 27 серпня 2010 року № 42-к позивача звільнено з займаної посади згідно з частиною 1 статті 40 Кодексу Законів про працю (далі - КЗпП) України у зв'язку з реорганізацією через припинення діяльності юридичної особи. Вважаючи своє звільнення неправомірним та уточнивши позовні вимоги, просив суд скасувати наказ від 27 серпня 2010 року № 42-к, поновити на посаді, стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 31196,50 грн та час вимушеного прогулу в сумі 31196,50 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 2453,00 грн та відшкодувати 15000,00 грн моральної шкоди.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року позов задоволено частково. Скасовано наказ Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 27 серпня 2010 року №42-к «Про звільнення ОСОБА_4». Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника з організації лабораторного контролю Запорізької обласної Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. Стягнуто з Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Запорізькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 27 серпня 2010 року по день розгляду справи у суді 29 березня 2011 року у розмірі 31811,50 грн. Стягнуто з Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Запорізькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2010 року по день розгляду справи у суді 29 березня 2011 року у розмірі 31811,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки з 27 серпня 2010 року по день розгляду справи у суді 29 березня 2011 року у розмірі 31811,50 грн. та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Державна служба з лікарських засобів у Запорізькій області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, не взято до уваги постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2011 року № 997 «Про утворення територіальних органів Державної служби з лікарських засобів» та від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України». Вказує, що Запорізька обласна державна інспекція з контролю якості лікарських засобів припинилась як юридична особа, зі звільненням всього штату працівників, із закриттям рахунків в органі Держказначейства та із зняттям з обліку в контролюючих органах. Тому, положення статті 42 КЗпП України щодо переважного права залишення на роботі на спірні правовідносини не поширюються. Крім того, чинне законодавство не передбачає обов'язку роботодавця повторно попереджати працівника про майбутнє звільнення у разі, якщо його поновлено на роботі, а потім знову звільнено з тих-же самих підстав. Вказує, що в день видачі лікарняного листка, позивач був на роботі, що підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_4 в запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що його звільнено з роботи з порушенням норм КЗпП України, без належного попередження про звільнення та без урахування його переважного права залишитись на роботі. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в цій частині без змін.

У касаційній скарзі на рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки ОСОБА_4 порушує питання про його часткове скасування та залишення в цій частині в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Вказує, що суд дав неправильну оцінку доказам у справі, так як під час розгляду справи відповідач не довів факт видачі позивачу оригіналу трудової книжки.

Перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а скарга Державна служба з лікарських засобів у Запорізькій області задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 01 січня 2010 року ОСОБА_4 працював на посаді заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року № 275 «Деякі питання здійснення державного контролю якості лікарських засобів» на базі Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів вирішено створити Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я шляхом проведення реорганізації.

На підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 07 квітня 2010 року №306 «Про заходи щодо реорганізації Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів» Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів наказом від 15 квітня 2010 року №203 врегульовані питання правонаступництва та передачі майна з балансу Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів на баланс Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Запорізькій області.

У зв'язку з цим, наказом Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 21 червня 2010 року №32-к позивача звільнено із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (у зв'язку з реорганізацією).

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та скасування вказаного наказу №32-к.

За наслідками розгляду цих позовних вимог постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року ОСОБА_4 поновлено на посаді заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. На виконання цього рішення наказом Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 21 серпня 2010 року № 40-к скасовано наказ від 21 червня 2010 року №32-к та поновлено ОСОБА_4 на вказаній посаді з 21 червня 2010 року.

Разом з тим, наказом Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 27 серпня 2010 року №42-к позивача вдруге звільнено з посади заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України 27 серпня 2010 року (у зв'язку з реорганізацією через припинення діяльності юридичної особи).

Як встановлено судами, підставою звільнення ОСОБА_4 як 21 червня 2010 року, так і 27 серпня 2010 року за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України стала постанова Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року № 275 «Деякі питання здійснення державного контролю якості лікарських засобів». На ці ж обставини відповідач послався і у касаційній скарзі, обґрунтовуючи свої доводи щодо необов'язковості повторного попередження працівника про майбутнє звільнення.

Враховуючи те, що судами розглядалась справа щодо правомірності звільнення позивача у червні 2010 року із вказаних підстав і постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року, яка набрала законної сили, визнано незаконним та скасовано наказ Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 21 червня 2010 року № 32-к, суди дійшли обґрунтованого висновку про незаконність звільнення ОСОБА_4 27 серпні 2010 року з тих самих правових підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог статей 40, 49-2 КЗпП України при звільненні позивача.