ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2016 року м. Київ справа № 800/42/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого: судді Мороза В.Ф.
суддів: Донця О.Є.
Леонтович К.Г.
Мороз Л.Л.
Чалого С.Я.
секретар судового
засідання Слободян О.М.
за участю:
представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
представника Вищої ради юстиції - Белінська О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_5 звернулась з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 17 грудня 2015 року №1195/0/15-15 «Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва за порушення присяги».
В обґрунтування позову вказала на невідповідність прийнятого відповідачем рішення Конституції та законам України. При цьому послалась на порушення відповідачем строків застосування дисциплінарного стягнення, а також процедури розгляду дисциплінарної справи. Зазначила, що Вища рада юстиції не наділена повноваженнями з перевірки правильності оцінки судом доказів у справі, законності та обґрунтованості судового рішення, що може бути предметом перегляду лише в порядку, визначеному процесуальним законом, судом вищого рівня. Перевірка такого рішення будь-яким суб'єктом владних повноважень в іншому порядку законодавством не передбачена, а тому є такою, що здійснена з порушенням приписів частини другої статті 19 Конституції України, оскільки визначальним у незалежності судді під час здійснення правосуддя є принцип, за яким суддя не може нести відповідальність за прийняте ним судове рішення. Вказує на те, що в оскаржуваному рішенні не конкретизовано, які саме вчинені суддею дії є порушенням присяги, тоді як висновки Тимчасової спеціальної комісії (надалі також - ТСК) та оскаржуване рішення ґрунтуються виключно на порушенні суддею норм процесуального права, які, на їх думку, були допущені при здійсненні правосуддя. Інших фактів, які б свідчили про порушення позивачем присяги судді встановлено не було, тому передбачені законом підстави для внесення подання про звільнення за порушення присяги відсутні. Фактів умисного порушення позивачем норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків не встановлено.
Вища рада юстиції проти задоволення позову заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що в оскаржуваному рішенні викладені обставини, які стали підставою для проведення перевірки та притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тимчасовою спеціальною комісією не допущено порушень порядку проведення перевірки, а притягнення до відповідальність відбулось в межах строків. Вказує на те, що Радою не здійснювався перегляд судових рішень та їх оцінка на предмет правомірності, а надана оцінка дій судді при розгляді справи щодо дотримання присяги, зокрема, вимог щодо своєчасного, справедливого, безстороннього, неупередженого, незалежного розгляду і вирішення судових справ відповідно до закону з дотриманням засад та правил судочинства.
Судова колегія вбачає підстави для задоволення позову.
Відповідно до статті 32 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98- ВР "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон про Вищу раду юстиції) питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб'єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.
Виходячи з положень Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", а саме частини другої статті 7, обов'язковим для розгляду Вищою радою юстиції є висновок Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, повноваження та порядок діяльності якої визначається цим Законом, про порушення суддею присяги.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до Указу Президента України від 28.12.2010 року №1290/2010 «Про призначення суддів» призначено строком на п'ять років на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва.
09 червня 2015 року Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки судів загальної юрисдикції прийнято висновок №45/02-15, відповідно до якого визнано в діях судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_5 порушення присяги судді, направлено висновок та матеріали перевірки щодо цього судді до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
17 грудня 2015 року Вищою радою юстиції України на підставі цього висновку було прийнято рішення №1195/0/15-15 про внесення подання Президенту України про звільнення судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_5 з посади за порушення присяги.
Підставою для такого рішення були допущені позивачем порушення, які, на думку відповідача, викликають сумнів у його безсторонності, об'єктивності та неупередженості при постановленні ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів (судові провадження №752/1157/14-к, №752/1155/14-к, №752/1350/14-к та №752/1463/14-к) до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були учасниками масових акцій протесту, а також при винесенні постанов про притягнення ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з невиконанням водіями вимог працівників міліції про зупинку транспортних засобів.
Вища рада юстиції дійшла висновку, що при обранні запобіжних заходів позивачем в порушення положень ст.ст. 194, 196 КПК України не було перевірено відповідність змісту клопотань про застосування запобіжного заходу підозрюваним вимогам статті 184 КПК України, не наведено мотивів та доказів того, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу, не враховано міцність соціальних зв'язків підозрюваних, стан їх здоров'я, відсутність судимостей, наявність позитивних характеристик. Суддею не було враховано, що слідчі дії проводились особами, які не були уповноважені на здійснення досудового розслідування; не встановлено фактичний час затримання підозрюваного; розгляд клопотань про застосування запобіжного заходу проведено у позаробочий час; огляд місця події відбувався за відсутності захисника підозрюваного; не надано належної оцінки повідомлення підозрюваного про те, що при затриманні ним були отримані тілесні ушкодження; наявні численні порушення при оформленні доказів були залишені поза увагою.
Сервисы для юристов