ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2016 року м. Київ К/9991/29487/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці про перерахунок пенсії
за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Чернівцях на постанову Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 листопада 2010 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
12 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив:
визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до статей 49, 50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі не менше, ніж 4357,50 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статей 49, 50, 51, 54 Закону № 796-ХІІ має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, державної пенсії для інвалідів ІІ групи в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком. В зв'язку з тим, що зазначені виплати були проведені у значно меншому розмірі, позивач 26 серпня 2010 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці із заявою про перерахунок призначеної пенсії, але відповідач відмовив у цьому.
Постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та забезпечити виплату позивачу щомісячної пенсії відповідно до статей 49, 50, 51, 54 Закону № 796-ХІІ, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з моменту звернення, тобто з 27 жовтня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці щодо ненарахування і невиплати позивачу пенсії з інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 27 жовтня 2010 року, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 12 квітня 2010 року, відповідно до статей 54, 50 Закону № 796-ХІІ та статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) . Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Чернівці нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 пенсію з інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 27 жовтня 2010 року, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 12 квітня 2010 року, відповідно до статей 54, 50 Закону № 796-ХІІ та статті 28 Закону № 1058-IV з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове судове рішенням, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач отримує пенсію з інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ з 27 жовтня 2010 року.
Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII (у редакції, чинній з 9 липня 2007 року), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено статтею 53 Закону № 796-XII, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частини третю та четверту статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, відповідно до змісту яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, зокрема, по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, зокрема, по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 12 пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI статтю 50 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи - у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Сервисы для юристов