Постанова ВАСУ від 06.08.2026 року у справі №580/13536/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 580/13536/25

адміністративне провадження № К/990/24235/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Шишова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді - Беспалов О.О., Вівдиченко Т.Р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, податкової вимоги, визнання дій протиправними,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення №0103480707 від 24 червня 2025 року; податкову вимогу №0008808-1303-2300 від 20 жовтня 2025 року, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відмову від позову на підставі пункту 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволено повністю. Прийнято її відмову від позову до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень. Роз`яснено про неможливість повторного звернення одного й того ж позивача з тим самим предметом і з тих самих підстав до адміністративного суду. Крім того, судом першої інстанції в ухвалі зазначено, що відсутні підстави для повернення сум сплаченого судового збору з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року №3676-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №3676-VІ).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року змінено мотивувальну частину ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі №580/13536/25 в частині зазначення підстави закриття провадження у справі, а саме пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

В іншій частині ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року залишено без змін.

Також судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотання позивача про долучення нових доказів до матеріалів справи, оскільки протягом строку розгляду справи позивач не повідомляв суд про наявність у нього додаткових доказів, неможливість їх подання, та не заявляв клопотання про необхідність їх витребування судом. З аналогічних підстав, клопотання ОСОБА_1 про витребування від ГУ ДПС у Черкаській області Довідки про стан розрахунків ФО-П ОСОБА_1 з бюджетом та цільовими фондами (форма «Ф» за Наказом Міністерства фінансів України №422 від 3 вересня 2013 року) станом на дату виконання судового запиту, з відображенням наявності або відсутності заборгованості за рішенням- повідомленням від 24 червня 2025 року №0103480707 залишено без задоволення. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь судових витрат з ГУ ДПС у Черкаській області.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині: (а) відмови у прийнятті нових доказів; (б) залишення судових витрат за сторонами, ухвалити нове рішення, яким: (а) долучити до матеріалів справи докази, подані скаржником 18 березня 2026 року; (б) стягнути з ГУ ДПС у Черкаській області на користь позивача судові витрати, понесені у справі, у розмірі 1 211,20 грн та витрати на апеляційне оскарження, а також задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 3 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року. Витребувано з Черкаського адміністративного суду справу.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом норм процесуального права.

Зокрема позивач у касаційній скарзі зазначає, що 9 грудня 2025 року подала до суду позов до ГУ ДПС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0103480707 від 24 червня 2025 року (штраф 216066,95 грн) та податкової вимоги №0008808-1303-2300 від 20 жовтня 2025 року.

9 січня 2026 року контролюючий орган у відзиві на позов та клопотанні про залишення позову без розгляду повідомив, що податкова вимога вважається відкликаною, заборгованість відсутня. ОСОБА_1 , переконавшись у зникненні штрафу з інтегрованої картки платника, 12 січня 2026 року подала заяву про закриття провадження за підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

19 січня 2026 суд першої інстанції закрив провадження, помилково, застосувавши пункт 2 частини першої статті 238 КАС (якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом) замість пункту 8. Суд апеляційної інстанції постановою від 28 квітня 2026 року визнав цю помилку, змінив мотивувальну частину, однак відмовив у прийнятті нових доказів та стягненні судових витрат.

Після закриття провадження у справі та під час апеляційного розгляду ГУ ДПС у Черкаській області неодноразово відновлювало штраф в інтегрованій картці платника: 16 березня 2026 року - поновлено 216066,95 грн; 18 березня 2026 року - виключено; 12 травня 2026 року - знову відновлено штраф з посиланням на постанову апеляційного суду від 28 квітня 2026 року, як «рішення про підтвердження донарахувань», хоча податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2025 року №0103480707 жодним судом не визнавалося законним по суті.

Позивач зазначає, що подані до суду апеляційної інстанції докази, які не прийняті останнім підтверджують обставини, а саме системне маніпулювання відповідачем відомостями інтегрованої картки платника під час судового провадження, що безпосередньо стосується добросовісності дій суб`єкта владних повноважень. Відмова у їх прийнятті позбавила суд можливості встановити повну картину порушень.

Суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції з мотивів, застосував частину восьму статті 139 КАС України та висновки Верховного Суду у справах №751/9810/23, №160/17422/23, №260/3162/22, зазначивши, що «визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи».

На думку ОСОБА_1 , наведений вище висновок суду є помилковим з огляду на те, що:

по-перше: Шостий апеляційний адміністративний суд встановив, що суд першої інстанції допустив процесуальну помилку (закрив провадження за пунктом 2 замість пункту 8). Саме ця помилка змусила позивача подавати апеляційну скаргу та нести судові витрати на апеляційному етапі. За принципом передбаченим частиною восьмою статті 139 КАС України, витрати несе та сторона, з вини якої вони виникли. Неправомірність висновку суду першої інстанції в неправильному застосуванні норми процесуального права не звільняє відповідача від відшкодування витрат, спричинених необхідністю апеляційного оскарження;