ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 400/6668/24
адміністративне провадження № К/990/889/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Мацедонської В.Е., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року (суддя: Бульба Н.О) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року (судді: Джабурія О.В., Кравченко К.В., Вербицька Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 01 січня 2023 року по 30 листопада 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 01 січня 2023 року по 30 листопада 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження військової служби в складі військової частини НОМЕР_2 в період з 17 січня 2023 року по 30 листопада 2023 року він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у районі села Олександрівка Станіславської сільської громади Херсонського району Херсонської області. На підтвердження зазначених обставин позивач послався на довідку військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2024 року №444. У зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, позивач уважає, що набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі до 100 000,00 грн за період з 17 січня 2023 року по 30 листопада 2023 року. Проте відповідач виплату вказаної додаткової винагороди йому протиправно не здійснив.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень Постанови № 168 та Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, тоді як суд апеляційної інстанції погодився з висновком про відсутність підстав для задоволення позову, застосувавши положення Постанови № 168.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що додаткова винагорода у розмірі до 100 000,00 грн виплачується військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території бойових дій.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що документів, визначених Окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, які б підтверджували його безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території бойових дій, позивач не надав.
Водночас суд апеляційної інстанції указав, що за доводами відповідача, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач у спірний період з 17 січня 2023 року по 30 листопада 2023 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та виконував службові (бойові) завдання у районах, які не входять до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Як установив суд апеляційної інстанції, згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 02 лютого 2023 року №26 (із внесеними змінами на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 14 лютого 2023 року №35 та від 17 березня 2023 року № 67), від 01 березня 2023 року №52 (із внесеними змінами на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 17 березня 2023 року № 68), від 01.04.2023 року №89, від 01 травня 2023 року №111, від 01 червня 2023 року №147, від 01 липня 2023 року №183, від 01 серпня 2023 року №210, від 01 вересня 2023 року №247, від 01 жовтня 2023 року №273, від 01 листопада 2023 року №301, від 01 грудня 2023 року №341 територія села Олександрівка Станіславської сільської громади Херсонського району Херсонської області не належала до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Суд апеляційної інстанції вважав безпідставним посилання позивача на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зазначивши, що цей нормативний акт не регулює питання виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
З цих підстав суди першої та апеляційної інстанції відхилили посилання позивача на довідку військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2024 року №444, відповідної до якої позивач брав участь брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі села Олександрівка Станіславської сільської громади Херсонського району Херсонської області.
Таким чином, виходячи з того, що в період з 17 січня 2023 року по 30 листопада 2023 року позивач виконував службові (бойові) завдання поза районами ведення воєнних (бойових) дій, визначеними наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати йому додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за вказаний період, а тому відмовили в задоволенні позовних вимог.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник указує, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, застосували виключно територіальний критерій, не врахувавши фактичних обставин проходження позивачем військової служби, чим, на його думку, не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 27 березня 2025 року у справі № 340/3094/24 та від 02 жовтня 2025 року у справі № 560/14120/24.
Сервисы для юристов