ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
П О С Т А Н О В А
"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/31481/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,
розглянувши у відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 222 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Сарницембуд» до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною та скасування картки відмови, стягнення суми, за касаційною скаргою Рівненської митниці Міндоходів на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 6 березня 2014 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, -
в с т а н о в и в:
У січні 2014 року ТОВ «Сарницембуд» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2013 № 204020000/2013/00055, стягнути з Державного бюджету України надміру сплачене ввізне мито у сумі 4355,79 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 6 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2013 № 204020000/2013/00055. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь ТОВ «Сарницембуд» надміру сплачене ввізне мито у сумі 4355,79 грн.
У касаційній скарзі Рівненська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Сарницембуд», посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.
З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що 05.09.2012 між ОАО «Красносельскстройматериалы» (Республіка Білорусь) (продавець) та ТОВ «Сарницембуд» (Україна) (покупець) укладено контракт № 804/068, предметом якого, з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2012 № 2 та додаткової угоди від 30.07.2013 № 7, стала поставка товару: «Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500» у мішках паперових 25 кг у кількості 3000 т загальною вартістю 258000 дол. США у строк до 31.12.2013, «Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500» у мішках паперових 25 кг у кількості 8000 т загальною вартістю 692 дол. США у строк до 31.12.2013, «Портландцемент піщанистий марки ПЦ500Д0Н» розсипом у кількості 5000 т загальною вартістю 382000 дол. США у строк до 31.12.2013, на умовах DAP (INCOTERMS 2010) ст. Горинь.
На виконання умов контракту ТОВ «Сарницембуд» імпортовано на митну територію України «Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500» у кількості 63 тонни загальною вартістю 43557,85 грн., яке заявлено до митного оформлення на підставі митної декларації від 23.10.2013 №204020000.2013.013910, до якої додано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 31.08.2011 № 204/2012/0000223; накладну УМВС від 21.10.2013 № 04372440; рахунок-фактуру (інвойс) від 21.10.2013 № 068/131; контракт від 05.09.2012 № 804/068; додаткові угоди від 28.12.2012 № 2, від 30.07.2013 № 7; договір надання послуг митного брокера від 09.09.2011 № 1; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами № 24 від 03.10.2013; сертифікат відповідності № UA1.090.0207402-13 від 16.09.2013; Міжнародний санітарний сертифікат (радіологічний сертифікат) № 1267-БІ від 31.07.2013; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № BYUA3407100234 3581321 від 21.10.2013; акт експертизи походження товарів від 09.04.2013 № 61, складений Білоруською торгово-промисловою палатою; документ про якість № 43703 від 21.10.2013; лист Волковиського відділення Білоруської торгово-промислової палати № 29 від 23.10.2013; лист ОАО «Красносельскстройматериалы» № 16-2/6130 від 21.10.2013.
Інспектором митного поста «Сарни» Рівненської митниці Міндоходів відмовлено у митному оформленні товару, задекларованого у зазначеній митній декларації, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.10.2013 № 204020000/2013/00055. У ній зазначено про недотримання декларантом вимог статей 257, 266 Митного кодексу України та пункту 9.1 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів, що затверджені Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних держав від 30.11.2000, ратифіковані Законом України від 20.09.2001 № 2735-III, яке полягало у невідповідності товару критеріям походження, закріпленим цими Правилами. Відомості, які містяться в акті експертизи походження товарів від 09.04.2013 № 61, не підтверджують критерій його походження «Д2523», зазначений у сертифікаті про походження товару форми СТ-1 від 21.10.2013 № BYUA3407100234 3581321, в частині обов'язкового виконання мінімального обсягу виробничих або технологічних операцій для товарів групи 25 ТН ЗЕД, а саме, відсутні відомості про технологічні операції: «збагачення вугіллям» та «обрізання».
Задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.10.2013 № 204020000/2013/00055 суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 266 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом та надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.
Україна та Республіка Білорусь є сторонами Договору про зону вільної торгівлі, який підписано державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 18.10.2011 та ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі» від 30.07.2012 № 5193-VI далі - Договір).
Відповідно до частини 1 статті 2 Договору сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з частинами 1, 2, 6, 7 статті 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 44 Митного кодексу України визначено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
В силу вимог частини 1, 3 статті 43 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до частини 1 статті 4 Договору для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 (надалі - Правила).
Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.
Сервисы для юристов