ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/49630/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.)
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2015
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015
у справі № 808/1288/15
за позовом СПД ОСОБА_1
до інспекторів Головного управління ДФС у Запорізькій області Тітаренка Валентина Вікторовича, Нікітенка Григорія Вікторовича
та Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ)
про визнання протиправними дій та скасування рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У березні 2015 року СПД ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог) просив визнати незаконними дії працівників Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення 19.07.2014 фактичної перевірки у приміщення належного позивачеві магазину, визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2014 № 0000081100, а також податкову вимогу від 20.10.2014 № 1601-25.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказував, що спірну перевірку булу призначено за відсутності підстав, з якими пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК) пов'язує проведення фактичної перевірки; зазначав, що звернення ОСОБА_4 (яке слугувало підставою для здійснення цієї перевірки) оформлено за порушенням вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян», а тому підлягало поверненню заявникові без реагування.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що підставою для проведення оспорюваної перевірки слугувало письмове звернення покупця ОСОБА_4 про порушення порядку проведення розрахункових операцій в магазині позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1»; перевіркою виявлено порушення платником вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що слугувало підставою для застосування до СПД ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 11262,52 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2014 № 0000081100; у зв'язку з несплатою позивачем в установлений законом строк зазначеного штрафу у СПД ОСОБА_1 утворився податковий борг, який включено до податкової вимоги від 20.10.2014 № 1601-25.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, у позові відмовлено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що позивач не скористався правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тоді як на момент розгляду справи податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення її перевірки, а тому дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача. Встановлений перевіркою факт порушення позивачем порядку обліку товару, що реалізується, зумовлює правомірність застосування до СПД ОСОБА_1 штрафу в порядку статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою СПД ОСОБА_1, в якій він просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити позов.
У запереченні на касаційну скаргу Бердянська ОДПІ зазначає про правильність і обґрунтованість висновків попередніх інстанцій і просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.
Як вбачається з установлених судами за наявними у справі доказами обставин справи, 19.07.2014 працівниками Головного управління Міндоходів у Запорізькій області було проведено фактичну перевірку належного позивачеві магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1.
Перевіркою виявлено наявність у цьому магазині необлікованого товару на загальну суму 5631,26 грн. (в силу відсутності первинних документів на товар), що стало підставою для застосування до СПД ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 11262,52 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2014 № 0000081100.
Також судами встановлено, що підставою для проведення зазначеної перевірки слугувало письмове звернення покупця ОСОБА_4 від 23.06.2014, в якому вона повідомила Бердянську ОДПІ про порушення позивачем правил здійснення розрахункових операцій шляхом невидачі їй чека (іншого розрахункового документа) на суму здійсненої покупки.
Перед початком перевірки позивачеві було вручено наказ від 16.07.2014 № 458 «Про проведення фактичної перевірки» та пред'явлено направлення на перевірку від 16.07.2014 № 386 і № 387. Втім у цьому наказі та у направленнях не зазначено суб'єкта перевірки (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та не конкретизовано об'єкт, перевірка якого проводиться. Фактично у цих документах йдеться лише про призначення фактичної перевірки магазину за адресою: АДРЕСА_1; будь-які інші дані для ідентифікації суб'єкта та об'єкта перевірки у розглядуваних наказі і направленнях на проведення перевірки відсутні.
Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що фактичний допуск посадових осіб податкового органу до проведення перевірки та її завершення на час розгляду справи нівелюють процедурні порушення, пов'язані з призначенням та проведенням такої перевірки, та виключає наявність порушення охоронюваних законом прав і інтересів платника (позивача у справі).
Однак з таким висновком судів погодитися не можна.
Так, згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Сервисы для юристов