Постанова ВАСУ від 06.02.2014 року у справі №800/436/13

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року м. Київ справа № 800/436/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Масло І.В.

суддів Веденяпіна О.А.

Шведа Е.Ю.

Швеця В.В.

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним рішення №1590/дп-13 від 30 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

9 серпня 2013 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія або ВККС України) про визнання незаконним рішення №1590/дп-13 від 30 травня 2013 року.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 30 травня 2013 року Комісією прийняте рішення № 1590/дп-13, яким Вищій раді юстиції рекомендовано вирішити питання щодо внесення подання про звільнення його з посади судді Київського районного суду м. Одеси у зв'язку з порушенням ним присяги судді та направити копію цього рішення Генеральному прокурору України для надання порушенням правової оцінки та вжиття заходів на захист інтересів держави.

Він вважає його незаконним та таким, що було прийнято із порушенням і неправильним застосуванням процесуального та матеріального права України, порушенням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Позов мотивував тим, що відповідач в своєму рішенні від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13 незаконно надав оцінку судовим рішенням, які не скасовані на теперішній час; не обґрунтував висновок про порушення ним присяги судді; незаконно послався як на факти, що підтверджують порушення ним присяги судді, на:

- скасування рішень в апеляційному порядку чи самим суддею;

- встановлення справжності підписів сторін та інших учасників процесу, визнання встановленими або не встановленими обставин у справах (це є виключною функцією суду);

- факти, що встановлені прокуратурою, а не вироком суду, тобто не є доказами в процесуальному розумінні; порушення вимог кримінально-процесуального законодавства України та правил самовідводу;

- внесення ним неправдивих відомостей до декларації про майновий стан;

- відомості із сумнівних джерел, інформацію, достовірність якої перевірити неможливо;

- надходження скарг на суддю та його негативну характеристику;

- систематичне порушення ним трудової дисципліни;

- незаконне користування гаражем, що знаходиться на території суду, що свідчить про ознаки корупційного діяння;

- незаконні діяння для створення статків.

Крім того, зазначив, що рішення ВККС України від 30 травня 2013 року № 1590/дп-13 прийнято з порушенням процедури його прийняття, а саме:

- прийнято за результатами проведення додаткової перевірки, що була ініційована рішенням про відкриття дисциплінарного провадження 14 лютого 2012 року ВККС України № 446/дп-13, яке постановою Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2013 року у справі № П/800/179/13 визнано незаконним;

- його не запросили на засідання, на якому вирішувалось питання про відкриття щодо нього дисциплінарної справи, у зв'язку з чим він був позбавлений реальної можливості представляти свої права та інтереси, не було витребувано пояснень щодо скарг та судових справ, що призвело до однобокого вирішення справи;

- як на одну із підстав для притягнення судді до відповідальності відповідач вказує свої ж рішення, які були визнанні незаконними та скасовані Вищою радою юстиції ( № 818/0/15-11);