ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" листопада 2014 р. К/800/54145/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Кочана В.М., Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 1 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року по справі № 2а-2955/11/1609
за позовом ОСОБА_4
до Міністерства оборони України,
Полтавського обласного військового комісаріату
третя особа Державне казначейство України
про перерахунок та стягнення одноразової грошової допомоги,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа Державне казначейство України про перерахунок та стягнення одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідачами порушено її право на отримання грошової допомоги у розмірі встановленому частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), оскільки при нарахуванні одноразової грошової допомоги відповідач неправильно визначив склад грошового забезпечення.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 1 червня 2011року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходила військову службу за контрактом у Полтавському обласному військовому комісаріаті.
Відповідно до акту медико-соціальної експертної комісії від 27 травня 2010 року № 0198644 серії 7-66 ТЕ ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Наказом від 14 липня 2010 року № 143 ОСОБА_4 звільнено з військової служби у відставку відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за частиною 6 пункту « 6» (за станом здоров'я) та 14 липня 2010 року виключено зі списків особового складу військового комісаріату.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 15 жовтня 2010 року позивачу призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 42 місячного грошового забезпечення в сумі 34020 грн.
Не погоджуючись з розміром одноразової грошової допомоги, ОСОБА_4 звернулася до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ Кабінету Міністрів України надано право визначати умови виплати одноразової грошової допомоги, а тому ОСОБА_4 одноразова грошова допомога виплачена у належному розмірі.
Суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом частини другої статті 16 зазначеного Закону у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Сервисы для юристов