ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/25021/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2014р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р.
у справі № 804/11004/14
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_4.) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Криворізька південна МДПІ), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 р. № 0002421701/0, № 0002431701/0.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р., у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 21.07.2011 р. по 18.08.2011 р., на підставі направлень 21.07.2011 р. № 926, № 927, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, наказів від 20.06.2011 р. № 1105, від 03.08.2011 р. № 1341, від 10.08.2011 р. № 1385 та відповідно до плану-графіка проведення перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2011 року, посадовими особами Південної МДПІ у м. Кривому Розі була проведена виїзна планова перевірка ФО-П ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 25.08.2011 р. № 1095/173/12-2/НОМЕР_1 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 37 030,22 грн.; - підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 73 035 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 02.09.2011 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0002421701/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 91 293,75 грн., з яких 73 035 грн. - за основним платежем та 18 258,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002431701/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 37 030,22 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 25.08.2011 р. № 1095/173/12-2/НОМЕР_1, підставами для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Юквар» та ТОВ «Алтея-Транссервіс», оскільки, за твердженнями відповідача, правочини укладені позивачем з вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем належним чином не спростовано висновки податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у спірній сумі податкового кредиту та заниження доходів у спірній сумі понесених витрат, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.
Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення однієї з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Сервисы для юристов