ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 420/19655/24
адміністративне провадження № К/990/15781/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2025, ухвалене суддею Вовченко О. А., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026, ухвалену колегією суддів у складі Ступакової І. Г., Бітова А. І., Лук`янчук О. В., у справі № 420/19655/24 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративними позовами ОСОБА_1 , яка звернулася до суду в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України (далі - ДМС) про:
- визнання протиправним та скасування рішення ДМС від 27.05.2024 № 89-24, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- визнання протиправним та скасування рішення ДМС від 27.05.2024 № 90-24, яким ОСОБА_3 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- визнання протиправним та скасування рішення ДМС від 27.05.2024 № 91-24, яким ОСОБА_4 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов`язати ДМС прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що є громадянами російської федерації, однак не можуть і не бажають користуватися захистом країни своєї громадянської належності через обґрунтовані побоювання стати жертвами переслідувань за релігійними переконаннями та політичними поглядами, а також у зв`язку з належністю ОСОБА_1 до організації «Хізб ут-Тахрір», яка в російській федерації визнана терористичною та заборонена.
ОСОБА_1 стверджувала, що її повернення до російської федерації є неможливим через порушення щодо неї кримінальної справи за частиною другою статті 205-5 Кримінального кодексу російської федерації у зв`язку з участю в діяльності організації «Хізб ут-Тахрір», а також через порушення нею умов застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На переконання позивачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також не можуть безпечно повернутися до російської федерації, оскільки є близькими членами сім`ї ОСОБА_1 , стосовно якої здійснюється кримінальне переслідування у зв`язку з її участю в забороненій організації. З огляду на зазначені обставини позивачі були змушені залишити російську федерацію.
Позивачі також посилалися на істотне посилення після 2022 року переслідувань у російській федерації осіб, яких вважають членами або прихильниками організації «Хізб ут-Тахрір». Зокрема, вони зазначали про масові затримання таких осіб, пред`явлення їм обвинувачень в екстремістській і терористичній діяльності та призначення тривалих строків позбавлення волі. Крім того, позивачі стверджували, що правоохоронні органи російської федерації мають доступ до відомостей про членів цієї організації та місця їхнього перебування. Наведені обставини, на їхню думку, свідчать про виникнення нових ризиків переслідування та стали підставою для повторного звернення із заявами про надання міжнародного захисту.
Водночас рішеннями від 27.05.2024 № 89-24, № 90-24 та № 91-24 ДМС відмовила ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у визнанні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту.
Позивачі вважали ці рішення протиправними, оскільки під час розгляду їхніх заяв ДМС не надала належної оцінки викладеним ними індивідуальним обставинам та актуальній інформації про країну походження. На їхнє переконання, відповідач застосував формальний підхід, не провів повного і всебічного дослідження ризиків переслідування та не врахував посилення репресивних заходів щодо членів і прихильників організації «Хізб ут-Тахрір» у російській федерації.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 12.12.2025, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026, відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не підтверджують фактів переслідування позивачів у російській федерації саме за ознакою віросповідання або у зв`язку зі сповідуванням ними ісламу.
Суди дійшли висновку, що небажання ОСОБА_1 повертатися до країни своєї громадянської належності зумовлене побоюванням бути притягнутою до відповідальності за дії, які законодавством цієї держави визнані протиправними, зокрема за участь у забороненій організації «Хізб ут-Тахрір». Водночас причини звернення за міжнародним захистом інших позивачів у цій справі безпосередньо пов`язані з діяльністю ОСОБА_1 та здійсненням щодо неї кримінального переслідування.
За висновками судів, притягнення особи до відповідальності за участь у забороненій організації саме по собі не належить до обставин, з якими законодавство пов`язує надання міжнародного захисту.
Суди також урахували, що іслам як релігія не заборонений у російській федерації, а тому позивачі мають можливість дотримуватися дозволених форм релігійної діяльності. При цьому позивачі належним чином не обґрунтували неможливості надалі сповідувати іслам і дотримуватися його релігійних канонів без постійного зв`язку з організацією «Хізб ут-Тахрір».
З огляду на це суди погодилися з висновком ДМС про те, що небажання позивачів повертатися до країни своєї громадянської належності зумовлене причинами, які не пов`язані з конвенційними ознаками переслідування та не дають підстав для визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту.
Оцінюючи характер діяльності організації «Хізб ут-Тахрір», суди попередніх інстанцій також послалися на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Сервисы для юристов