Постанова ВАСУ від 05.08.2026 року у справі №320/54402/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 320/54402/25

адміністративне провадження № К/990/25234/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2025, ухвалене суддею Марич Є.В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026, ухвалену колегією суддів у складі: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., Чаку Є.В., у справі № 320/54402/25 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та нечинними постанов у частині, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У листопаді 2025 року Приватне акціонерне товариство «Черкаське Хімволокно» (далі - ПрАТ «Черкаське Хімволокно», позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, відповідач), в якому просило визнати протиправними та нечинними постанови НКРЕКП у частині:

- пп. 1 п. 1 постанови від 04 грудня 2024 року № 2029 «Про внесення змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках» (далі також - Постанова від 04 грудня 2024 року № 2029);

- п. 2 Змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, затверджених постановою від 12 серпня 2025 року № 1222 «Про затвердження Змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках» (далі також - Постанова від 12 серпня 2025 року № 1222);

- п. 2 Змін до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджених постановою від 22 липня 2025 року № 1120 «Про затвердження Змін до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов» (далі також - Постанова від 22 липня 2025 року № 1120).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що оскаржувані постанови порушують його право як ліцензіата НКРЕКП на використання власної методики визначення питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів на відпущену електричну та теплову енергію. На думку позивача, прийняттям Постанови від 04 грудня 2024 року № 2029 та Постанови від 22 липня 2025 року № 1222 НКРЕКП, за відсутності належних законодавчих повноважень, фактично встановила обов`язкову методику визначення показників витрат паливно-енергетичних ресурсів, а внесенням змін до Порядку контролю Постановою від 22 липня 2025 року № 1120 зобов`язала ліцензіатів здійснювати перехресне субсидіювання, що суперечить Методиці № 991.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та нечинним пп. 1 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 04 грудня 2024 року № 2029 «Про внесення змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках»;

- визнано протиправним та нечинним п. 2 Змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 12 серпня 2025 року № 1222 «Про затвердження Змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках»;

- визнано протиправними та нечинними п. п. 18, 19 Методики визначення сум додатково отриманого або недоотриманого доходу суб`єктами господарювання з виробництва теплової енергії від здійснення ліцензованої діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках додатку 26 до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року № 428, у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 22 липня 2025 року № 1120.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що НКРЕКП, не маючи повноважень на прийняття рішень про затвердження стандартів, норм і правил у сфері житлово-комунального господарства, необґрунтовано внесла зміни до Методики № 991 та Порядку № 428, які обмежують ліцензіатів у можливості використовувати власну методику розподілу витрат палива між виробництвом теплової й електричної енергії та фактично зобов`язують застосовувати конкретно визначені нормативні документи ГКД 34.09.103-96, ГКД 34.20.507-2003, СОУ-Н МПЕ 40.1.09.111:2005 та СОУ-Н МПЕ 40.1.09.111:2005, між якими відсутня методологічна єдність.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01 серпня 2017 року № 991 затверджено Методику формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках (далі - Методика № 991).

Відповідно до законів України «Про теплопостачання», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято:

- постанову від 04 грудня 2024 року № 2029 «Про внесення змін до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках», підпунктом 1 пункту 1 якої, зокрема, у підпункті 1 пункту 3.3 глави 3 абзац другий замінено чотирма новими абзацами другим-п`ятим такого змісту:

«витрати на придбання палива та його транспортування для виробництва електричної та (або) теплової енергії, які визначаються виходячи з планованого обсягу відпуску/виробництва електричної та (або) теплової енергії відповідно до річного плану виробництва, питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів, визначених відповідно до положень ГКД 34.09.103-96 «Розрахунок звітних техніко-економічних показників електростанції про теплову економічність обладнання. Методичні вказівки" (далі - ГКД 34.09.103-96) та з урахуванням положень пункту 5.4.2 ГКД 34.20.507-2003 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 13 червня 2003 року № 296 (у частині складання енергетичних характеристик устаткування та визначення обсягів витрат палива на виробництво теплової та електричної енергії), а також діючих/планованих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси та послуги (витрати) з їх транспортування, тобто з урахуванням усіх планованих логістичних ланцюгів транспортування паливно-енергетичних ресурсів, калорійних еквівалентів, якісних характеристик палива, обсягу енергії природного газу, визначених умовами договору, сертифікатами постачальників чи даними базового/попереднього до базового періоду, або інформації інших центральних органів виконавчої влади/державних установ.

При розрахунку питомих витрат палива на відпущену теплову енергію не допускається застосування коефіцієнтів (математичних алгоритмів тощо), які збільшують витрати палива (питомі витрати палива) на виробництво теплової енергії за рахунок зменшення витрат палива (питомих витрат палива) на виробництво електричної енергії при її комбінованому виробництві та які не передбачені ГКД 34.09.103-96 та СОУ-Н МПЕ 40.1.09.111:2005 «Розрахункові питомі витрати палива на відпущену електричну і теплову енергію на прогнозований період. Методика визначення».

В окремих випадках за наявності обґрунтованих причин на час дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування, ліцензіатам дозволяється застосовувати нормативні документи, які використовувалися при розрахунку витрат палива (питомих витрат палива), що враховані в діючих (встановлених) тарифах на виробництво теплової енергії.

При формуванні, розрахунку та встановленні тарифів на виробництво теплової енергії витрати на паливо та структура використання палива (у разі використання декількох видів палива при виробництві електричної та теплової енергії) визначаються з урахуванням аналізу фактичних даних за попередні періоди, виходячи з особливостей роботи генеруючого обладнання та устаткування конкретного ліцензіата, режимів роботи генеруючого обладнання та устаткування, можливості використання паливно-енергетичних ресурсів з найменшою вартістю для досягнення найнижчої собівартості, технічного стану чи технічної можливості роботи генеруючого обладнання та устаткування (значення максимального та мінімального навантажень котлів і турбін, характеру добового графіка зміни навантаження, старіння устаткування, освоєння введеного устаткування, структури і якості спалюваного палива, температури зовнішнього повітря, температури охолоджувальної води на вході в конденсатори турбін тощо), а також інших зовнішніх факторів».