ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2026 року
м. Київ
справа № 320/36768/25
адміністративне провадження № К/990/50608/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року (суддя Шевченко А. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року (головуючий суддя Ганечко О. М., судді Кузьменко В. В., Василенко Я. М.) у справі № 320/36768/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Печерського районного суду міста Києва та Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі її судових органів, що виразилася у порушенні права ОСОБА_1 на розгляд цивільної справи № 757/16969/16-ц упродовж розумного строку, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 578 581 грн 50 коп., з проведенням індексації присудженої суми відповідно до індексу споживчих цін (індексу інфляції) за період з моменту ухвалення судового рішення до дня його фактичного виконання.
2. У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 липня 2025 року позовну заяву залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.
3. На виконання вимог зазначеної вище ухвали від 29 липня 2025 року позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Печерського районного суду міста Києва, що виразилася у порушенні права ОСОБА_1 на розгляд цивільної справи № 757/16969/16-ц упродовж розумного строку;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , через Державну казначейську службу України, компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 730 831 грн 50 коп., з проведенням індексації присудженої суми до дня його фактичного виконання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/36768/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Печерського районного суду міста Києва та Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди. Роз`яснено позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
5. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, виходив із того, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржувані дії / бездіяльність відповідача не пов`язані зі здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Цей спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції.
6. Не погоджуючись із вказаним судовими рішеннями, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.
7. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року - залишив без змін.
8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що він дійшов правильних висновків, що позовні вимоги у цій справі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржувані дії / бездіяльність відповідача не пов`язані зі здійсненням владних управлінських функцій, а вимоги про стягнення моральної шкоди є лише похідними від оскарження бездіяльності суду щодо розгляду цивільної справи поза межами встановленого строку такого розгляду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
9. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
10. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що апеляційний суд розглянув справу без його фактичної участі, незважаючи на задоволення ухвалою від 02 грудня 2025 року клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Скаржник указує, що 03 грудня 2025 року о 12:00 за київським часом авторизувався у підсистемі відеоконференцзв`язку, однак не був підключений до розгляду справи по суті, а доступ до трансляції отримав лише на стадії проголошення резолютивної частини постанови. Такі обставини, на його думку, свідчать про порушення пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України.
11. Крім того, скаржник посилається на розбіжності між постановою апеляційного суду, протоколом судового засідання і технічними обставинами проведення відеоконференції, зокрема щодо зазначення в постанові про неявку сторін, відомостей про предмет апеляційного перегляду, дати підписання протоколу, технічних відомостей про файл протоколу та відображення його фактичної участі у судовому засіданні.
12. Щодо юрисдикції спору скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували пункт 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки предметом позову є захист права на розгляд справи упродовж розумного строку та відшкодування шкоди, завданої державою внаслідок надмірної тривалості судового розгляду, у контексті гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Сервисы для юристов